Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 0417/2-2838/2011
провадження № 61-2935св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представник позивача - Білоус Андрій Володимирович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача -ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,
від 03 лютого 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк», яке в подальшому змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SUH6G100000117, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 42 800 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення 08 липня 2037 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 . Позивач вказував, що у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 22 липня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 57 231,45 долар США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становило 456 134,66 грн, з яких: 32 628,20 доларів США - заборгованість за кредитом,
10 745,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 071,36 доларів США - заборгованість по винагороді за надання фінансового інструменту (комісії); 9 108,79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором
№ SUH6G100000117 від 10 липня 2007 року перед АТ КБ «ПриватБанк» в загальному розмірі 54 553,75 долари США, з яких: 32 628,20 доларів США - заборгованість за кредитом; 10 745,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 071,36 долар США - заборгованість по винагороді за надання фінансового інструменту (комісії); 9 108,79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу через прилюдні торги, за початковою ціною реалізації, визначеною суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням Закону України «Про іпотеку».
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Сидоренко А. П. від 21 вересня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2007 року № SUH6G100000117 перед АТ КБ «ПриватБанк» в загальному розмірі 54 553,75 доларів США, з яких: 32 628,20 доларів США - заборгованість за кредитом, 10 745,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 071,36 доларів США - заборгованість по винагороді за надання фінансового інструменту (комісії); 9 108,79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу через прилюдні торги, за початковою ціною реалізації, визначеною суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, забезпечених іпотекою, наявні підстави, передбачені статтями 526, 546, 572, 575 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», для захисту прав банку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 03 лютого
2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову
АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони передбачили у договорі іпотеки застереження, згідно з яким позивач має можливість самостійно у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки або його продаж третій особі. У матеріалах справи відсутні докази реалізації позивачем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, отже позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав як іпотекодержателя. На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та безпідставно задовольнив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу через прилюдні торги за початковою ціною реалізації, визначеною суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням Закону України «Про іпотеку».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року та залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2021 року.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні при застосуванні норм права, неправильно врахувавши висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц. Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що використання досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує судового захисту, тому кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач звернувся до суду в порядку статті 41 Закону України «Про іпотеку», тому помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
До Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у прохальній частині якого заявник просить прийняти його до розгляду, посилаючись на те, що ухвалу про відкриття касаційного провадження отримано ним на електронну адресу лише 17 червня 2022 року у зв`язку з тимчасовою відсутністю відповідача за адресою реєстрації та листування.
Згідно з частиною першою статті 395 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
З огляду на наведені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 обставини вказаний строк підлягає продовженню до дати подання відзиву на касаційну скаргу - 20 червня 2022 року.
У відзиві на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Заявник вказує, що в матеріалах справи відсутні докази реалізації позивачем досудового способу захисту порушеного права, а сума заборгованості розрахована неправильно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до кредитного договору № SUH6G100000117 від 10 липня
2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 42 800,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 липня 2037 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 10 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та
ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 22 липня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становила 54 553,75 доларів США, з яких: 32 628, 20 доларів США - заборгованість за кредитом; 10 745,40 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 071,36 доларів США - заборгованість по винагороді за надання фінансового інструменту (комісії); 9 108,79 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
За умовами пункту 16.7.1 договору іпотеки від 10 липня 2007 року іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Сторони у пункті 27 договору іпотеки від 10 липня 2007 року досягли домовленості про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець, надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.