Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 393/590/17
провадження № 61-3285св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Бойко Олег Вікторович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Рачкелюка Ю. В. від 06 серпня
2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І., від 27 січня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_4 про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 листопада 2005 року між нею та відповідачкою було укладено договори оренди земельних ділянок № 317 та № НОМЕР_2 площею 7,66 га і 7,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, зареєстровані Новгородківським відділом Кіровоградської регіональної філії центра Державного земельного кадастру та внесені до Державного реєстру земель за № 2 та № 3. Позивачка повідомляла, що вказані земельні ділянки належать їй на праві приватної власності. Відповідно до пунктів 9, 11 договорів оренди землі орендна плата вноситься один раз на рік до 01 грудня у розмірі 1 087 грн, що складає 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації та індексів інфляції. Вказувала, що з моменту укладення цих договорів оренди землі ОСОБА_4 жодного разу не проводила розрахунок по орендній платі з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі та індексів інфляції. Крім того, за останні три роки вона взагалі не отримувала орендну плату, чим грубо порушені умови укладених між ними договорів оренди землі. 03 жовтня 2017 року на адресу відповідачки були направлені претензії про необхідність сплати орендної плати, які були отримані 07 жовтня 2017 року, проте вимога була проігнорована. Відповідно до пункту 14 договорів оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення. За підрахунками позивачки заборгованість по орендній платі, з урахуванням ставки 3 % від нормативної грошової оцінки землі, починаючи з 2005 року по 2018 рік включно становить 156 605,69 грн. При цьому позивачка зазначала, що оскільки вона отримала кошти за розпискою в рахунок сплати орендної плати в сумі 106 624 грн, тому з відповідачки на її користь необхідно стягнути заборгованість по орендній платі в розмірі 49 981,69 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги позивачка просила суд розірвати укладені між нею та відповідачкою 04 листопада 2005 року договори оренди земельних ділянок № НОМЕР_1 , площею 7,66 га, та
№ НОМЕР_2 , площею 7,86, які розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області; стягнути з відповідачки на її користь заборгованість по орендній платі
в сумі 49 981,69 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції та інших судових рішень
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області
від 06 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачкою не доведено порушення її прав, за захистом яких вона звернулась до суду, оскільки ОСОБА_1 було отримано грошові кошти за договорами оренди землі наперед за 49 років, доказів звернення останньої до відповідачки із вимогою щодо перегляду розміру орендної плати або зміни інших істотних умов договорів не надано.
Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не перевірили належним чином, чи включає сплачена ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сума у розмірі 106 624 грнза 49 років оренди земельних ділянок, передбачені умовами договорів оренди землі коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земліта індекси інфляції, а тому дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 січня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сума, отримана позивачкою у 2005 році відповідно до розписки, перевищує розмір орендної плати, з урахуванням коефіцієнту індексації та індексу інфляції. Крім того, апеляційний суд зазначив, що орендар додатково в добровільному порядку здійснив нарахування та виплату орендної плати за період 2011-2018 року з урахуванням положень Указу Президента України № 92/2002 у редакції від 19 серпня 2008 року N 725/2008, виходячи із ставки 3% від нормативної грошової оцінки землі. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог та спростування висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі № 21-274а14, від 07 квітня
2015 року у справі № 21-117а15, від 14 квітня 2015 року у справі
№ 21-165а15, від 24 квітня 2015 року у справі № 131а15, від 14 березня
2017 року у справі № 21-2246а16, а також у постановах Верховного Суду
від 24 січня 2018 року у справі № 817/206/15, від 06 березня 2019 року
у справі № 183/262/17, від 06 березня 2019 року у справі № 616/871/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що нормативна грошова оцінка спірних земельних ділянок не проводилась та зазначена у договорах на власний розсуд орендаря, орендна плата нарахована без врахування коефіцієнту індексації та індексу інфляції. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, орендар має заборгованість по орендній платі і несплата орендної плати є систематичною, при цьому апеляційний суд не навів розрахунки розміру орендної плати у своїй постанові.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії III-КР № 010818 від 20 березня 2001 року та серії КР № 073315 від 04 листопада 2005 року ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,66 га та 7,86 га, які розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.
04 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договори оренди земельних ділянок, належних позивачці на праві приватної власності, площею 7,66 га та 7,86 га, які знаходяться на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Ці договори укладені строком на 49 років. Умовами договорів передбачено, що орендна плата вноситься орендарем, один раз на рік до 01 грудня в розмірі 1 087 грн, тобто 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. В прикінцевих положеннях договорів зазначено, що договори набувають чинності після їх підписання сторонами та державної реєстрації.
Договори зареєстровані в Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центр ДЗК 04 листопада 2005 року за № 2 та № 3.
Згідно з актами приймання-передачі земельних ділянок НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_4 , орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки в розмірі 7,66 га та 7,86 га ріллі.
04 листопада 2005 року ОСОБА_1 одержала від відповідача орендну плату за свої дві земельні ділянки (паї) наперед, тобто за 49 років оренди земельних ділянок, у сумі 106 624 грн, що підтверджується власноруч написаною і підписаною розпискою. У розписці, наданій ОСОБА_4 , зазначено, що вона претензій до відповідачки не має.
Того ж дня 04 листопада 2005 року позивачка надала довіреність відповідачці, яка посвідчена приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу, зареєстрована в реєстрі за № 2165, з правом представляти її інтереси з відповідними повноваженнями власника відносно вказаних вище земельних ділянок.
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подавалась до суду заява про відмову від визнання обставин та недостовірність доказів, їх підроблення. У цій заяві представник позивачки заперечував факт підписання розписки від 04 листопада 2005 року та довіреності від 04 листопада 2005 року.
Також представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 під час розгляду справи було заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
У подальшому в процесі розгляду справи позивачкою було визнано факт написання розписки від 04 листопада 2005 року та отримання 106 624 грн орендної плати.
03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_4 претензію від 30 вересня 2017 року про необхідність сплати орендної плати, оскільки з моменту укладення оспорюваних договорів оренди землі відповідачкою жодного разу не проводився розрахунок нормативної грошової оцінки вказаних земельних ділянок, під час обрахунку орендної плати не враховувався коефіцієнт індексації та індекси інфляції. Вказано, що орендна плата відповідачкою не сплачується вже понад три роки, що грубо порушує умови вказаних договорів оренди землі, вимоги законодавства про оренду землі та права позивачки.
Відповідачка отримала вказану претензію 07 жовтня 2017 року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що сума, отримана позивачкою у 2005 році відповідно до розписки, перевищує розмір нарахованої за спірний період орендної плати, з урахуванням коефіцієнту індексації та індексу інфляції.
Орендар додатково в добровільному порядку здійснив нарахування та виплату орендної плати за період 2011-2018 років, виходячи із ставки 3 % від нормативної грошової оцінки землі.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.