Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 757/1990/20
провадження № 61-20389св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 ,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сандулєєва Вікторія Вікторівна, на рішення Печерського районного суду міста Києва
від 27 квітня 2021 року у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, про визнання правочину недійсним, визнання майна власністю подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ майна подружжя, стягнення коштів.
Позовну заяву мотивовано тим, що у період з 14 лютого 2006 року до
16 січня 2017 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , під час якого ними набуто у власність таке майно:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- квартиру АДРЕСА_3 у вигляді майнових прав за договором від 10 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Житло-Капітал»;
- автомобіль Hyundai I30, 2008 року випуску.
-
Зазначала, що після розірвання шлюбу між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку поділу майна.
Стосовно квартири
АДРЕСА_3 позивач зазначала, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, 10 листопада 2016 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» договір про участь у Фонді фінансування будівництва цієї квартири. На фінансування будівництва квартири у розмірі 2 943 390 грн були використані грошові кошти від продажу автомобіля Kia Sorento, 2011 року випуску, у сумі 22 000 доларів США, який належав на праві спільної сумісної власності подружжя, а також грошові заощадження подружжя в розмірі 100 000 доларів США.
Вказувала, що ОСОБА_2 , незважаючи на те, що фінансування будівництва квартири
АДРЕСА_3 було здійснено за спільні кошти подружжя, розпорядився цим майном без згоди позивача, відчуживши це майно на користь ОСОБА_4 шляхом укладення 14 лютого 2017 року договору про відступлення прав та переведення обов`язків за договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 10 листопада 2016 року. У подальшому на підставі цього договору за актом прийняття-передачі об`єкту інвестування, виданого 20 березня 2018 року ТОВ «Укрбуд Девелопмент», вказана була передана ОСОБА_4 яка 02 травня
2018 року зареєструвала за собою право власності на це житлове приміщення.
Посилаючись на те, що вона не надавала своєї усної та письмової згоди на укладення відповідачем ОСОБА_2 14 лютого 2017 року договору про відступлення прав та переведення обов`язків за договором про участь у Фонді фінансування будівництва, а тому вважала, що цей договір має бути визнаний недійсним з підстав порушення під час його укладення приписів статей 203, 215, 369 ЦК України та статті 65 СК України.
Вважала, що на підставі укладеного з ознаками недійсності договору відступлення прав та переведення обов`язків від 14 лютого 2017 року підлягають визнанню недійсними в судовому порядку і довідка фонду фінансування будівництва виду, видавник ТОВ «ФК «Житло-Капітал» та акт прийняття-передачі об`єкту інвестування, підписаний 20 березня 2018 року між ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та ОСОБА_4 .
Враховуючи те, що майнові права на квартиру
АДРЕСА_3 вибули з володіння позивача поза її волею, то до спірних правовідносин мають бути застосовані положення статті 388 ЦК України з метою витребування спірного майна з володіння ОСОБА_4 на користь законних власників - колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке підлягає поділу між ними в рівних частках як об`єкт спільної сумісної власності подружжя.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд:
- визнати недійсними договір про відступлення прав та переведення обов`язків від 14 лютого 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Житло-Капітал», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , акт прийняття-передачі об`єкта інвестування від 20 березня 2018 року, довідку фонду фінансування будівництва, видану 15 березня
2018 року ТОВ «ФК «Житло-Капітал»;
- визнати квартиру
АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя;
- витребувати на її користь з незаконного володіння ОСОБА_3
1/2 частки квартири АДРЕСА_3 та визнати за нею право власності на Ѕ частку цієї квартири;
- визнати за нею та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частці на квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частціна квартиру АДРЕСА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Hyundai I30, 2008 року випуску, у розмірі
91 145,00 грн.
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_1 ; визнати право особистої приватної власності за ним на трикімнатну квартиру
АДРЕСА_2 ; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири
АДРЕСА_4 ; визнати право власності за позивачем на цю квартиру.
Посилався на те, що у період шлюбу подружжям, крім двох зазначених у первісному позові квартир у м. Донецьку, було придбано квартиру
АДРЕСА_4 , а також автомобіль Kia Sorento, 2011 року випуску. Вартість спірного автомобіля та вартість зазначеної квартири є приблизно рівною.
Зазначав, що 23 серпня 2016 року, коли подружжя вже не прожило разом та не вело спільне господарство, ОСОБА_1 продала автомобіль Kia Sorento, 2011 року випуску, без його на те згоди.
Враховуючи наявність у нього права на грошову компенсацію за відчужений без його згоди автомобіль, він бажає отримати таку компенсацію за рахунок іншого спільного майна подружжя та здійснити його поділ за запропонованим ним варіантом у зустрічному позові.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року зустрічнийпозов прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя за кожним право власності на Ѕчастку: квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , що знаходяться в м. Донецьку.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля марки Hyundai I30, 2008 року випуску, у розмірі 35 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати, скасовано заходи забезпечення позову.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що дві квартири у м. Донецьку набуті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, презумпція спільного майна подружжя відповідачем ОСОБА_2 не спростована, а тому вказане нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя і підлягає поділу шляхом визнання за кожним із подружжя права власності по Ѕ частці на ці квартири. Стягуючи з ОСОБА_2 компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля Hyundai I30, 2008 року випуску, у розмірі 35 000 грн, суд виходив із того, що цей автомобіль був реалізований відповідачем без згоди позивача за ціною 70 000 грн, а тому саме із цієї суми суд виходив вирішуючи питання щодо стягнення компенсації.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договору про відступлення прав та переведення обов`язків, акта прийняття-передачі об`єкта інвестування, визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя, витребування з незаконного володіння
Ѕ частки цієї квартири, визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на Ѕ частку квартири, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що вказаний об`єкт будівництва проінвестований за спільні сумісні кошти подружжя, навпаки матеріали справи містять докази, що вказане майно набуто за особисті кошти ОСОБА_2 , а тому не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Тобто, на момент укладення оспорюваного договору єдиним власником майнових прав на об`єкт інвестування, що є предметом цього договору, був відповідач ОСОБА_2 , який реалізував своє право на відступлення прав та переведення обов`язків за договором після розірвання шлюбу, а тому для вчинення цього правочину не вимагалось згоди колишньої дружини ОСОБА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів та безпідставність вимог позивачки про витребуванням на її користь з володіння ОСОБА_3 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 .
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що правові підстави поділу майна подружжя за запропонованим ОСОБА_2 варіантом відсутні. При цьому, необґрунтованими визнав вимоги ОСОБА_2 в частині врахування при поділі майна вартості автомобіля Kia Sorento, 2011 року випуску, який за встановлених судом обставин справи відчужений під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі (серпні 2016 року) та за змістом статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля та в частині розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Hyundai I30, 2008 року випуску, у розмірі
91 145 грн.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними: договору про відступлення прав та переведення обов`язків, акта прийняття-передачі об`єкта інвестування, довідки фонду фінансування будівництва, визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя, витребування Ѕ частки цієї квартири з незаконного володіння, визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на 1/2 частку квартири рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 250 грн у рахунок оплати судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, за представництво в суді першої інстанції, та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково визначив суму компенсації вартості Ѕ частки автомобіля виходячи з ціни транспортного засобу на час його реалізації,
а не станом на час розгляду справи.
Щодо визнання правочинів недійсними, витребування майна та визнання за позивачем права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_3 , то суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про те, що позивач не довела факту придбання цієї квартири у стані незавершеного будівництва та закінчення її будівництва під час шлюбу, отже не довела наявності у неї права спільної сумісної власності на це майно, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції виходив із того що визначений позивачем та її адвокатом розмір таких послуг 52 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом позивача на виконання відповідних робіт (надання послуг) в суді першої інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру суми, що підлягає сплаті позивачу ОСОБА_1 у порядку компенсації витрат за надану їй професійну правничу допомогу з 52 500 грн до 10 000 грн.
В частині поділу квартир у м. Донецьку та відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому у цій частині судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
До Верховного Суду 10 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати в частині поділу квартири АДРЕСА_3 та в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Визнати недійсними: договір про відступлення прав та переведення обов`язків, акт прийняття-передачі об`єкта інвестування, довідку фонду фінансування будівництва, визнати квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя, витребувати з незаконного володіння
Ѕ частки цієї, визнати у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на Ѕ частку квартири
АДРЕСА_3 та стягнути з відповідачів на її користь усі судові витрати, понесені нею у зв`язку із розглядом цієї справи.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що майнові права на квартиру АДРЕСА_3 набуто під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому є об`єктом спільної сумісної власності сторін у справі. Відчуження відповідачем майнових прав на квартиру на користь ОСОБА_4 без згоди позивача є наслідком визнання оспорюваного договору, акта та довідки недійсними, витребування із власності
ОСОБА_4 Ѕ частки квартири та визнання за позивачем права власності на цю частку нерухомого майна.
Посилання судів на те, що частину коштів інвестування будівництва квартири було отримано відповідачем за договором позики
від 08 листопада 2016 року, а інша частина була сплачена відповідачем вже після розірвання шлюбу між сторонами, тому спірне майно було особистою приватною власністю ОСОБА_2 і останній мав одноосібно розпоряджатися цим майном є помилковими, оскільки договір позики укладено у період перебування сторін у шлюбі в інтересах сім`ї, а тому майно, кошти за яке частково отримано за договором позики, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, заявник вважає помилковими посилання судів на те, що інша частина коштів була сплачена після припинення шлюбу між сторонами, оскільки заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 16 січня 2017 року про розірвання шлюбу сторін набрало законної сили 07 жовтня 2020 року, тобто вже після сплати усіх коштів за договором про участь у Фонді фінансування будівництва квартири від 10 листопада
2016 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Житло-Капітал», та укладення оспорюваного договору про відступлення прав та переведення обов`язків від 14 лютого 2017 року між ТОВ «ФК «Житло-Капітал», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а тому на спірне майно розповсюджується презумпція спільності права власності подружжя, яку відповідач не спростував.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій, за відсутності мотивованого клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, безпідставно зменшили такі витрати за наявності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження цих витрат та факту надання послуг у відповідно обсягу. Зокрема, суд апеляційної інстанції при визначенні суми відшкодування, здійснив розрахунок витрат виходячи з обсягу правової допомоги, яка була надання позивачу лише під час участі адвоката у судових засіданнях та взагалі не врахував такий вид роботи як підготовка процесуальних документів у справі, на який було витрачено більшу частину часу надання послуг позивачу.
Оскільки ОСОБА_1 не оскаржує судові рішення в частині поділу квартир у м. Донецьку, автомобіля Hyundai I30, 2008 року випуску, а також в частині вирішення зустрічного позову, то відповідно до статті 400 ЦПК України в цій частині їх законність колегією суддів не перевіряється.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 07 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 14 лютого 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року у справі № 185/8492/16-ц, яке змінено постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року шляхом виключення з мотивувальної частини рішення фрази: «Шлюбні відносини припинені з травня 2016 року», шлюб між сторонами у справі розірвано.
Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними набуто у власність:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- автомобіль Hyundai I30, 2008 року випуску.
Відповідно до договору про участь у фонді фінансування будівництва
від 10 листопада 2016 року довіритель ОСОБА_2 зобов`язується передати управителю ТОВ «ФК «Житло-Капітал» в управління грошові коши у розмірі 2 943 390 грн з метою отримання у власність об`єкта інвестування -однокімнатної квартири АДРЕСА_3 .
Згідно з розпискою від 08 листопада 2016 року ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_6 30 000 доларів США (еквівалент до гривні дорівнює 783 000грн), які зобов`язувався повернути до 31 травня 2018 року.
Квитанціями до прибуткового касового ордера від 15 листопада 2016 року № № 6247, 6248 підтверджується внесення відповідачем
ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 26 490,51 грн та 735 847,50 грн,
а також 13 лютого 2017 року на підставі квитанції до прибуткового касового ордера № 1469 суми 2 315 245, 50 грн за призначенням платежу: для внесення на рахунок ФФБ.
14 лютого 2017 року відповідно до договору про відступлення прав та переведення обов`язків за договором про участь у фонді фінансування будівництва від 10 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 усі права та обов`язки, що йому належали за вказаним вище договором про участь у фонді фінансування будівництва.
Згідно з довідкою від 15 березня 2018 року фонду фінансування будівництва виду А «Аристократ», що видана ТОВ «ФК «Житло-Капітал», підтверджено право довірителя ОСОБА_4 на набуття у власність закріпленого за нею об`єкта інвестування - однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , з внесенням коштів довірителем до ФФБ у сумі 3 197 720 грн.
Відповідно до підписаного акту від 20 березня 2018 року між забудовником ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та довірителем ОСОБА_4 на виконання умов договору від 10 листопада 2016 року про участь у фонді фінансування будівництва, на підставі довідки управителя фонду фінансування будівництва ТОВ «ФК «Житло-Капітал» від 15 березня
2018 року забудовник передав, а довіритель приняв об`єкт інвестування.