ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 905/2135/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,
за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання, - Бойчук А. П.,
за участю представників сторін:
позивача - Черниша М. В. (адвоката),
відповідача - Комарової А. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовєвротранс"
на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 (колегія суддів: Медуниця О. Є. - головуючий, Барабашова С. В., Чернота Л. Ф.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовєвротранс"
про стягнення 1 675 658, 96 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (далі - ТОВ "НВО "Промвпровадження") частково задоволено, вирішено стягнути на користь ТОВ "НВО "Промвпровадження" з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовєвротранс" (далі - ТОВ "Азовєвротранс") 1584005,21 грн пені, у задоволенні позову в частині стягнення 91653,75 грн відмовлено.
1.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Азовєвротранс", рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір пені, що підлягала стягненню, на 90 %. Вирішено стягнути з ТОВ "Азовєвротранс" на користь ТОВ "НВО "Промвпровадження" 158400,52 грн пені (абзац 3 резолютивної частини) та 34138 грн судового збору (абзац 4 резолютивної частини). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
1.3. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 внесено виправлення до постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 в частині розподілу судового збору: стягнуто з ТОВ "Азовєвротранс" на користь ТОВ "НВО "Промвпровадження" 2376 грн судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з ТОВ "НВО "Промвпровадження" на користь ТОВ "Азовєвротранс" 33932 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
1.4. Постановою Верховного Суду від 15.01.2021 скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про виправлення арифметичної помилки в постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020.
1.5. За результатами нового розгляду ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 виправлено арифметичну помилку в постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020, замінено в четвертому абзаці її резолютивної частини цифри "34138" на цифри "2376".
1.6. ТОВ "Азовєвротранс" 04.03.2021 звернулося до апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з позивача на користь відповідача 33932,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
1.7. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ "НВО "Промвпровадження" на користь ТОВ "Азовєвротранс" 33932,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
1.8. Постановою Верховного Суду від 30.06.2021 додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 скасовано, справу № 905/2135/19 в частині розгляду заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
1.9. За результатами нового розгляду ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 у задоволенні заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
1.10. Постановою Верховного Суду від 25.11.2021 ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 у справі № 905/2135/19 скасовано, справу передано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення.
2. Короткий зміст оскаржуваної постанови
2.1. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 у задоволенні заяви ТОВ "Азовєвротранс" про стягнення з позивача на користь відповідача судового збору в розмірі 33932,00 грн відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на суму 37702,32 грн вирішено покласти на відповідача.
2.2. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що за змістом постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 визнано законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в розмірі 1584005,21 грн, проте зменшено її розмір судом апеляційної інстанції на 90% на підставі статті 233 Господарського кодексу та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Оскільки суд установив, що у цій справі зменшення розміру пені не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, тому дійшов висновку, що розподіл судового збору повинен здійснюватися пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судами обґрунтованими. При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки щодо вирішення питання про розподіл судового збору, викладені у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. ТОВ "Азовєвротранс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити, стягнути з позивача на користь відповідача 33932,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
3.2. Скаржник зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1- 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Щодо підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема статтю 129 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "Азовєвротранс" стверджує, що суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у цій справі № 905/2135/19. Посилаючись на підстави, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник стверджує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, оскільки, на думку скаржника, правова позиція щодо застосування положень процесуального права про розподіл судового збору наведена у цих постановах із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18. ТОВ "Азовєвротранс" стверджує, що наразі відсутній висновок щодо застосування положень Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, а тому, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження додаткової постанови, посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Щодо підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Азовєвротранс" посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, на думку скаржника, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 у справі № 905/2135/19 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 касаційну скаргу ТОВ "Азовєвротранс" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 у справі № 905/2135/19 залишено без руху до 01.03.2022.
Однак із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".
Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.04.2022 № 29.3-02/768 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 905/2135/19 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2022 для розгляду справи № 905/2135/19 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.
Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Азовєвротранс" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 у справі № 905/2135/19, вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні 14.06.2022.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ТОВ "Азовєвротранс" належить залишити без задоволення з огляду на таке.
4.3. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, сплаченого відповідачем за розгляд апеляційної скарги.
4.4. Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання, оскільки саме на суд покладено обов`язок вирішити питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи.
4.5. Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом (подібна позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 759/9300/13-ц).
4.6. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
4.7. За змістом частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
4.8. У цій справі рішення суду першої інстанції було змінено судом апеляційної інстанції, а саме зменшено розмір стягуваної з відповідача пені на 90%. При цьому таке зменшення розміру пені не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, а стало результатом застосування судом апеляційної інстанції своїх дискреційних повноважень, передбачених положеннями статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Тому розподіл судового збору здійснювався судом апеляційної інстанції пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судами обґрунтованими, без урахування зменшення неустойки.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
4.9. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права та без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 905/2135/19.
4.10. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.11. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
4.12. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не виправив порушення щодо застосування статей 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України та не взяв до уваги висновки, які були викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у цій справі № 905/2135/19, що розглядається, а саме:
"4.10. У цій справі під час ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом не в повному обсязі було розподілено судовий збір. Водночас чинним законодавством на суд покладено обов`язок вирішити питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи, а у разі невирішення питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи забезпечити повний та всебічний розгляд справи шляхом процесуального виправлення недоліків - постановлення додаткового рішення.
Отже, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції діяв не у межах та не у спосіб, встановлений положеннями статей 244, 282 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин оскаржувана ухвала Східного апеляційного господарського суду постановлена з порушенням статей 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим її належить скасувати, а справу передати для розгляду заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення."
4.13. Колегія суддів зауважує, що, скасовуючи ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 у справі № 905/2135/19, Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки це суперечило положенням статей 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, тому справу було передано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду по суті заяви ТОВ "Азовєвротранс" про ухвалення додаткового рішення та розподілу судових витрат за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.
4.14. Суд апеляційної інстанції на виконання вказівок суду касаційної інстанції розглянув заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та установив, що зменшення судом неустойки не було наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, тому розподілив витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, поклавши їх у розмірі 37702,32 грн на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, наведеним у пунктах 4.6, 4.7, 4.10 постанови Верховного Суду від 29.11.2021 у цій справі № 905/2135/19, а тому доводи скаржника про невідповідність оскаржуваної додаткової постанови висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у цій справі, є необґрунтованими.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
4.15. Скаржник стверджує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, оскільки, на думку скаржника, правова позиція щодо застосування положень процесуального права щодо розподілу судового збору наведена у цих постановах із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18. При цьому, як зазначає скаржник, такі правові висновки ґрунтуються на положеннях Господарського процесуального кодексу України, що втратили чинність, та не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи № 905/2135/19.
4.16. Зокрема, скаржник зазначає про необхідність відступлення від таких висновків Верховного Суду:
- висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19 (за позовом про стягнення коштів та за зустрічним позовом про стягнення коштів): "Разом із тим колегія суддів відзначає, що у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Такої правової позиції суди дотримувались, виходячи із того, що вона була підтримана Пленумом Вищого господарського суду України (пункт 3.17.4 постанови № 18 від 26.12.2011)".
- висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 (за позовом про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу): "Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки при вирішенні спору, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про передчасність здійснених висновків стосовно можливості зменшення на 50% заявленої до стягнення суми штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, а також суми судового збору".
- висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 (за позовом про зобов`язання повернути майно та стягнення 336000,00 грн та за зустрічним позовом про визнання договору поруки недійсним): "Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки."
4.17. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
4.18. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).