ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 440/1740/20
адміністративне провадження № К/9901/8116/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника відповідача - Деміхіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року (головуючий суддя Ясиновський І.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Григоров А.М., судді - Подобайло З.Г., Чалий І.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЄВРОБУД» до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У березні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЄВРОБУД» (далі за текстом - ТОВ «ІНТЕРЄВРОБУД», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2019 року №0005960504, №0005970504, №0005980504 та №0006010504.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 12 березня 2019 року у справі №816/870/17, від 9 грудня 2019 року у справі №804/1752/17, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7760/15, від 6 квітня 2021 року у справі №826/8476/16, від 20 березня 2020 року у справі №820/11054/15, від 16 березня 2020 року у справі №2а-5053/10/0270, у якій наведено перелік обставин й фактів, які, як опосередковано, так і в своїй сукупності, свідчать про необґрунтованість отримання платником податків податкової вигоди.
Посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України заявник касаційної скарги наводить обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №817/1422/13-а та застосованого апеляційним судом у своєму рішенні.
Наполягаючи на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач посилається на те, що судами було неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та безпідставно надано перевагу доказам, наданим позивачем. Зокрема, відповідач зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, матеріали кримінальних проваджень, фігурантами яких є позивач та його контрагенти, які свідчать про нереальність господарських взаємовідносин з такими юридичними особами, а також не врахували відсутність необхідних трудових ресурсів та основних фондів для виконання задекларованих операцій.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Напередодні судового засідання від Товариства надійшли письмові пояснення з усіх спірних у цій справі питань, в яких, окрім іншого, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання, просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Наголошував на тому, що у посадових осіб, які здійснювали перевірку, були обґрунтовані сумніви у реальному здійсненні спірних господарських операцій, враховуючи їх специфіку.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірки ТОВ «ІНТЕРЄВРОБУД» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11 грудня 2017 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої 9 грудня 2019 року складено акт.
Перевіркою встановлено: заниження позивачем значення (ряд. 18 Декларації) сплати податку на додану вартість до бюджету на загальну суму 3' 242' 830 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації)/(ряд. 24 декларації), на загальну суму 263' 834 грн; заниження податку на прибуток на загальну суму 3' 190' 127,8 грн; порушення термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість - 37' 507 грн; ненадання завірених належним чином копій зведених регістрів бухгалтерського обліку, сертифікатів, паспортів якості по контрагентах, щодо яких встановлені порушення.
На підставі встановлених перевіркою порушень 26 грудня 2019 року відповідачем, серед іншого, прийнято податкові повідомлення-рішення: №0005960504, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 3'190' 127,80 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкцію 797' 531,90 грн; №0005970504, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 263' 834 грн; №0005980504, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3' 018' 834 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 754' 708,50 грн; №0006010504, яким застосовано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 510 грн.
За наслідками процедури адміністративного оскарження означені вище податкові повідомлення-рішення залишені податковим органом вищого рівня без змін, після чого позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, що зафіксовані актом перевірки обставини щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами, - є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт «а»).
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт «а»).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Перевіряючи доводи контролюючого органу, які були покладені в основу його висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами та мали наслідком прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Як з`ясували суди попередніх інстанцій в періоді, який охоплювався податковою перевіркою, позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, реальність здійснення яких контролюючий орган не визнає.
Так, між ТОВ «ІНТЕРЄВРОБУД» (Покупець) з ТОВ «Фірма «Картал» (Покупець) було укладено договір поставки, за умовами якого Постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити асфальтобетонну суміш (асфальтобетон). За цим договором позивач протягом листопада 2018 року отримував від ТОВ «Фірма «Картал» у пункті одержання продукції АБЗ Семенівка, за участі представника Постачальника, асфальтобетонну суміш та постачав її ТОВ «Дорожник-1» як власними силами і транспортом, так і за допомогою сторонніх перевізників. Судами встановлено, що придбаний у ТОВ «Фірма «Картал» товар у подальшому постачався ТОВ «Дорожник-1» на підставі укладеного між ним та ТОВ «ІНТЕРЄВРОБУД» договору поставки, за умовами якого позивач (Виконавець) на підставі та у відповідності до замовлення надає ТОВ «Дорожник-1» (Замовник) послуги з будівельних механізмів (каток асфальтний, асфальтоукладач, вантажний автомобіль), а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги та оплатити їх. На підтвердження реальності виконання умов означених договорів поставки позивачем надано документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, а також товарно-транспортні накладні.
Наполягаючи на безтоварності господарської операції відповідач посилався на те, що згідно з ІТС «Податковий блок» прослідковується обрив ланцюга постачання ТОВ «ІНДЕКС ВВ» - ТОВ «АРАВАНА ТРЕЙД» - ТОВ «Фірма «Картал» - ТОВ «Інтерєвробуд» - ТОВ «Дорожник-1», а також звертав увагу на відсутність належних трудових та матеріальних ресурсів в означених контрагентів. Зокрема, у вимірі таких аргументів, контролюючий орган вказував на те, що технічні умови виготовлення та використання асфальтобетонної суміші БІ не дозволяють її транспортування зі збереженням технологічних властивостей (відповідність ДСТУ) за ланцюгом ТОВ «Фірма «Картал» - ТОВ «Інтерєвробуд» - ТОВ «Дорожник-1» в межах реального часу за період листопад - грудень 2018 року, оскільки тривале зберігання готового асфальтобетону дрібнозернистого БІ (понад 2 години) в складських або інших приміщеннях є неможливим.
Надаючи оцінку означеним доводам контролюючого органу суди попередніх інстанцій виходили з того, що викладені в акті перевірки судження з приводу безтоварності операцій через ймовірне недотримання контрагентами позивача технічних умов зберігання і переміщення в цьому випадку не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту, як і не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. Судами було враховано, що факт придбання позивачем асфальтобетонної суміші у ТОВ «Фірма «Картал» підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, якими оформлені спірні господарські операції; зазначені документи були надані податковому органу для перевірки, й обґрунтованих претензій щодо правильності їх оформлення у відповідача не виникало. Натомість доводи контролюючого органу у розрізі означених операцій не підкріплені належними і допустимими доказами й ґрунтуються виключно на припущеннях.
Перевіряючи твердження контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з постачання між позивачем та переліченими вище контрагентами з підстав отримання відповідачем інформації з ІТС «Податковий блок» щодо ланцюга постачання товару, суди дійшли висновку, що такі твердження є лише припущеннями відповідача. Судами також враховано, що матеріали такої податкової інформації відповідачем не надано, що позбавило суди можливості їх дослідження.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, якими б підтверджувалась неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що, як встановили суди, в даному випадку відсутнє. Натомість, припущення контролюючого органу про безтоварність оспорюваної господарської операції за ланцюгом ТОВ «Фірма «Картал» - ТОВ «Інтерєвробуд» - ТОВ «Дорожник-1» спростовується фактичним відображенням операцій в бухгалтерському обліку позивача, зміни в структурі активів та зобов`язань останнього.