ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа №640/9723/19
адміністративне провадження № К/9901/12374/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Карпенко Н.І.,
представника відповідача - Норця В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2020 року (головуюча суддя Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Мельничук В.П., Оксененко О.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У червні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ») звернулось до суду з позовом Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2019 року: форми «В1» №0001124104, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 10' 176' 924,66 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 5' 088' 462,33 грн; форми «В4» №0001134104, яким зменшено від`ємне значення на суму 26' 030' 187,63 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2020 року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2020 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2019 року №0001124104 повністю, а податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2019 року №0001134104 - в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на подану вартість на 25' 618' 256,66 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення в частині задоволення позовних вимог й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №813/4703/13-а, від 16 березня 2020 року у справі №160/2636/19, від 18 березня 2020 року у справі №826/8114/15, від 5 березня 2020 року у справі №826/17374/18. Незастосування висновків, викладених у перелічених висновках Верховного Суду, призвело, на переконання скаржника, до неправильного застосування положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України). Зокрема, скаржник наполягає на тому, що позивачем не доведено наявності у його контрагентів сільськогосподарської продукції у придбаних ним обсягах, звертає увагу на відсутність необхідних трудових та виробничих ресурсів у контрагентів, а також просить врахували дані досудового розслсідування щодо позивача та деяких з його контрагентів.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору. Позивач стверджує про наявність у нього усіх первинних документів, необхідних для формування витрат та податкового кредиту, за наслідками господарських операцій з контрагентами, а доводи відповідача, якими той обґрунтовує свою касаційну скаргу, вважає безпідставними й такими, ґрунтуються виключно на припущеннях.
В судовому засіданні, яке відбулось 12 січня 2022 року, судом здійснено заміну відповідача у справі, Офісу великих платників податків Державної податкової служби, його правонаступником, - Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.
Представник позивача в судових засіданнях повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судових засіданнях підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДПЗКУ» по декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року (реєстраційний номер 9284150002 від 19 грудня 2018 року), з урахуванням уточнюючих розрахунків, з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, за результатом якої 18 лютого 2019 року складено акт №302/28-10-41-01/37243279.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 187, 198, 200, 201 ПК України, в результаті чого: завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 308881,87 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 8000 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 95049,10 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2561256,66 грн; завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 296000 грн.; завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 9880924,66 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень 13 березня 2019 року Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001124104, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 10176924,66 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5088462,33 грн; податкове повідомлення-рішення №0001134104 про зменшення суми розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 26030187,63 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, й аналіз таких документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами-постачальниками, а тому визнали безпідставним зменшення позивачеві позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суми розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафу.
Втім, встановивши, що податковим повідомленням-рішенням №0001134104 позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, у тому числі, внаслідок інших податкових правопорушень (віднесення до складу податкового кредиту 8000 грн на підставі податкової накладної, зареєстрованої з порушенням терміну її реєстрації; виявлення розбіжностей у податковій звітності на 308881,89 грн; включення до податкового кредиту 95049,10 грн, що не підтверджено податковими накладними), й позивачем жодним чином такі порушення не спростовано, апеляційний суд визнав законним вказане податкове повідомлення-рішення в частині означених епізодів.
Незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції погодився із мотивами суду першої інстанції в частині незаконності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001134104 в решті нарахувань (за наслідками висновків про документальне непідтвердження господарських відносин з контрагентами) та податкового повідомлення-рішення №0001124104 повністю, суд скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року повністю й ухвалив у справі нове рішення про часткове задоволення позову. Відтак, предметом касаційного перегляду є тільки рішення суду апеляційної інстанції та його мотиви.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт «а»).
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт «а»).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За змістом статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,