ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 400/988/20
адміністративне провадження № К/9901/4593/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника відповідача Склярова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року (суддя: Мельник О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року (Домусчі С.Д., Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрім-2000» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, -
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрім-2000» (далі - ТОВ «Електрім-2000», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі -ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2019 №00007090508.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «ТД Оптима», ТОВ «Бізнес-Торг», ПП «Тарентс», ПП «Голдмарін», ПП «Вальтерган», ТОВ «Макси-Пром» та ПП «Обскур», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст 328 КС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України, а саме: від 24.01.2018 по справі №2а-4259/12/1070, від 23.01.2018 по справі №2а-1870/5800/12, від 16.01.2018 по справі №2а-7075/12/2670, від 28.05.2020 по справі №826/15364/17 та від 28.05.2020 по справі №826/21456/15.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року було задоволено спільне клопотання учасників процесу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача з технічних причин не зміг взяти участь у судовому засіданні, одночасно повідомивши суд, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.
Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, несе учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів визнала за можливе розглянути адміністративну справу за наявного складу осіб.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 21.10.2019 ГУ ДПС у Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Електрім-2000» за взаємовідносинами з контрагентами-постачальниками ПП «Голдмарін» за квітень 2019 року, ТОВ «Бізнес-Торгс» за січень 2019 року, ПП «Вальтерган» за квітень 2019 року, ТОВ «ТД «Оптима» за листопад 2018 року, ПП «Тарентс» за березень, квітень 2019 року, ТОВ «Макси-Пром» за квітень 2019 року, ПП «Обскур» за квітень 2019 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари, послуги, придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників, з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 21.10.2019 №144/14-29-05-08/30565129.
В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Електрім-2000» вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 і пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (на загальну суму 3?364?031 грн, у тому числі: за листопад 2018 року на 1?040 грн; за січень 2019 року на 200?057 грн; за березень 2019 року на 243?750 грн; за квітень 2019 року на 2?424?578 грн; за травень 2019 року на 494?606 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019 №00007090508, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього в сумі 5?046?046,50 грн, у т.ч. за податковими зобов`язаннями на 3?364?031,00 грн та за штрафними санкціями на 1?682?015,50 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 03.02.2020 №2377/6/99- 00-08-05-07 скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21.11.2019
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з придбання товарів та послуг у ТОВ «ТД Оптима» (світильники), ТОВ «Бізнес-Торгс» (трансформатори напруги та мінеральна вата), ПП «Тарентс» (вимикачі навнтаження, автоматичні вимикачі та силові транзистори) , ПП «Голдмарін» (силові транзистори та автоматичні вимикачі), ПП «Вальтерган» (автоматичний вимикач та силовий транзистор), ТОВ «Макси-Пром» (силові транзистори та автоматичні вимикачі) та ПП «Обскур» (силові транзистори та автоматичні вимикачі).