ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа №420/9167/20
адміністративне провадження № К/9901/34762/21, № К/9901/34906/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Кадрової комісії № 3 з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 (суддя - Кравченко М. М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 (колегія суддів у складі: Вербицької Н. В., Джабурії О. В., Кравченка К. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 3 з атестації прокурорів регіональних прокуратур, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 3 від 11.06.2020 № 28 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків прокурора Одеської області від 17.08.2020 № 1622к про звільнення ОСОБА_1 20.08.2020 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих Одеської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді в Одеській обласній прокуратурі;
- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2020 до дня поновлення на роботі.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в органах прокуратури Одеської області працював з 26.10.2011 по 20.08.2020. Наказом виконувача обов`язків прокурора Одеської області від 17.08.2020 № 1622к позивача звільнено з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.08.2020 (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). В оскаржуваному наказі зазначено, що підставою звільнення з посади прокурора відділу прокуратури Одеської області та органів прокуратури є рішення кадрової комісії № 3 від 11.06.2020 № 28 про неуспішне проходження атестації. Рішення кадрової комісії № 3 з атестації прокурорів регіональних прокуратур за № 28 від 11.06.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати відповідні повноваження» та наказ прокурора Одеської області № 1622к від 20.08.2020 позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Також позивач зазначив, що на теперішній час факт ліквідації чи реорганізації Одеської обласної прокуратури або скорочення кількості прокурорів відсутній, мало місце виключно перейменування прокуратури Одеської області в Одеську обласну прокуратуру. У зв`язку з відсутністю фактичної ліквідації, реорганізації органів прокуратури та скорочення кількості прокурорів органу прокуратури відсутні законні підстави для звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, позивач зазначив, що на адвокатський запит його представника надано відповідь Офісу Генерального прокурора від 10.09.2020 № 05/2/1-79-20, у якій вказано, що прокуратура Одеської області не ліквідована (реорганізована) та не перебуває у процесі припинення станом на 09.09.2020.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Одеської області № 1622к від 17.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.08.2020; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області або рівнозначній з 20.08.2020; стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 187 080,66 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області або рівнозначній з 20.08.2020 та в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 21 624,92 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення кадрової комісії є вмотивованим, оскільки містить виклад фактичних обставин та мотиви його прийняття. Також наданими відповідачами доказами (відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідності здійснювати повноваження прокурора) підтверджується набрання позивачем 54 бали. Крім того, суд зазначив, що протягом проведення тестування позивач жодних заяв щодо стану здоров`я з метою перенесення дати іспиту, як це передбачено у пункті 11 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221), до комісії не подавав. Суд також урахував, що позивач під час проходження анонімного тестування не подавав скарги чи заяви з приводу технічних збоїв чи ускладнень, не подавав жодних заяв з приводу інших обставин, які б уможливлювали об`єктивне проведення анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону. Також, на думку суду, у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, оскільки маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження атестації. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що результати атестації позивача на етапі складання ним іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора об`єктивно свідчать про наявність підстав для ухвалення Комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 11.06.2020 № 28 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, у зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги щодо його скасування не належать до задоволення.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Суд зазначає, що вказівка відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без відповідної конкретизації підстави для звільнення породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи відповідачі не надали до суду доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, тому дійшов висновку, що посилання в наказі про звільнення на положення пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставним. Також, суд зазначає, що відповідачами не підтверджено належними та допустимими доказами скорочення кількості прокурорів прокуратури Одеської області на день звільнення позивача. Разом з цим, під час розгляду справи суд встановив, що мало місце перейменування прокуратур без зміни ідентифікаційних кодів. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося з порушеннями законодавства, тому наказ прокуратури Одеської області від 17.08.2020 № 1622к про звільнення позивача з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.08.2020 є протиправним та належить до скасування.
Також суд першої інстанції, з посиланням на частину першу статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) уважав за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області або рівнозначній з 20.08.2020.
Розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції застосував Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи, тому суд вважав за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, оскільки саме ця сума є пропорційною до предмета спору та складності справи.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 змінено, а саме: виключено з третього абзацу його резолютивної частини слова «або рівнозначній». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, тому суд за відсутності обставин, передбачених частиною другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не надає правової оцінки висновкам суду в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 .
Отже, суд апеляційної інстанції, змінюючи третій абзац резолютивної частини рішення суду першої інстанції, а в решті залишаючи рішення без змін, виходив з того, що позивач не міг бути звільнений за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без наявності юридичного факту реорганізації, ліквідації, або скорочення штатів прокуратури Одеської області, де він був працевлаштований. Суд встановив, що процедури реорганізації або ліквідації юридичної особи «Прокуратура Одеської області» не відбулося, доказів скорочення посади позивача в прокуратурі Одеської області на момент його звільнення до суду не надано. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача в оскарженому наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення позивача з посади.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач підлягає поновленню на тій посаді або рівнозначній, оскільки у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, оскільки переведення позивача на рівнозначну посаду у новоствореній прокуратурі повинно відбуватися не автоматично, а за результатами складеного іспиту за умови відповідності вимогам Закону України «Про прокуратуру». Водночас суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення позивача на попередній посаді - прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області з 20.08.2020. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 підлягає зміні, шляхом виключення з її змісту словосполучення «або рівнозначній».
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, не є предметом апеляційного оскарження, однак суд урахував, що він правильно розрахований судом першої інстанції, із застосуванням приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабміну України від 08.02.1995 № 100.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги Одеської обласної прокуратури
Не погодившись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021, Одеська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень указує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, як підставу для звільнення згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у подібних правовідносинах.
Також Одеська обласна прокуратура у касаційній скарзі звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин не прийнято до уваги особливості і підстави правового регулювання звільнення прокурорів з посад - за результатами складання іспитів та проходження атестації. Скаржник зазначає, що Закон № 113-ІХ визначає єдиною умовою звільнення під час реформи органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» настання однієї з подій, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ. У даному випадку настала подія, визначена підпунктом 2 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ - прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, що і є підставою відповідно до Закону № 113-ІХ для звільнення позивача з займаної посади на підставі положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Отже, скаржник наголошує, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є не завершення процесу ліквідації, реорганізації чи процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події, з якою Законом пов`язано настання визначених ним юридичних наслідків - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Звертає увагу на те, що як рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021, так і постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 11.06.2020 № 28, яким встановлено неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , та яке є підставою видання прокуратурою Одеської області наказу про його звільнення з займаної посади - не скасовано і є чинним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги Офісу Генерального прокурора
Не погодившись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі Офісом Генерального прокурора зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, як підставу для звільнення згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у подібних правовідносинах.
Крім того, Офіс Генерального прокурора у касаційній скарзі звертає увагу на те, що суд першої інстанції дійшов до висновку, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, комісія діяла обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України про прокуратуру, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування. При цьому, оскаржуване рішення кадрової комісії є вмотивованим, оскільки містить виклад фактичних обставин та мотиви його прийняття.
Разом з тим, скаржник вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності конкретизації підстав звільнення позивача, а також відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, та щодо посилання в наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Скаржник наголошує, що Закон № 113-ІХ визначає єдиною умовою звільнення під час реформи органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» настання однієї з подій, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ. У даному випадку настала подія, визначена підпунктом 2 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ - прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, що і є підставою відповідно до Закону № 113-ІХ для звільнення позивача з займаної посади на підставі положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Отже, скаржник вважає, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційні скарги Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора просить залишити їх без задоволення.
Рух касаційної скарги
20.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 420/9167/20.
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021.
20.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 420/9167/20.
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 26.10.2011 по 20.08.2020 працював в органах прокуратури Одеської області. Станом на момент звільнення позивач працював на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області.
08.10.2019 позивач подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, на підставі чого, 11.06.2020 ним складено тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрано 54 бали відповідно до відомості про результати тестування (мінімальний прохідний бал 70).
Рішенням Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 28 від 11.06.2020 ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію, та зазначено, що він набрав 54 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а відтак він не допускається до проходження наступних етапів атестації.
Наказом виконувача обов`язків прокурора Одеської області від 17.08.2020 № 1622к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.08.2020.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
Відповідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX від 19.09.2019). Попередня редакція містила вказівку, що в порядку, передбачених «цим Законом».
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність працівників органів прокуратури становить не більше 15000 осіб, зокрема загальна чисельність прокурорів становить не більше 10000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону № 1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Абзацом 1 та 2 пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
Пунктами 4-6 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України». Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Абзацом 1 пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Відповідно до пункту 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється..
Пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.