ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/6689/19
адміністративне провадження № К/9901/29589/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року (головуючий суддя - Цховребова М.Г.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року (головуючий суддя - Кравець О.О., судді: Зуєва Л.Є., Коваль М.П.)
у справі №420/6689/19
за позовом ОСОБА_2
до Виконавчого комітету Одеської міської ради,
за участю третіх осіб: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ",
про зобов`язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 11 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:
- зобов`язати виконавчий комітет Одеської міської ради скасувати своє рішення від 27 листопада 2003 року №675;
- зобов`язати ТОВ «ІНФОКС» замовити норми водоспоживання на рівні розрахованих науково-виробничим підприємством «Центр проблем екології (м. Харків);
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «ІНФОКС» про зобов`язання вчинити певні дії, закрити. Роз`яснено позивачу, що розгляд такої справи, в зазначеній частині позовних вимог, віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, закрито провадження в частині позовних вимог про зобов`язання виконавчого комітету Одеської міської ради скасувати своє рішення від 27 листопада 2003 року №675, а саме пункти 1, 2 цього рішення.
4. У поданій касаційній скарзі скаржники з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
6. Закриваючи частково провадження у справі суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що відповідач з власної ініціативи усунув порушення, які були підставою для звернення до суду, а тому існують визначені у пункті 8 частини першої статті 238 КАС України підстави для закриття в частині провадження в справі №420/6689/19.
7. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскаржувані позивачем порушення, в частині позовних вимог про зобов`язання виконавчого комітету Одеської міської ради скасувати своє рішення від 27 листопада 2003 року №675, а саме пункти 1, 2 цього рішення, виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Скаржники у своїй касаційній скарзі не погоджуються з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
9. Зазначають, що в апеляційній інстанції справу розглянуто та вирішено неповноважним складом суду, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до пункту 1 частини третьої статті 353 КАС України. Так, провадження відкрито у складі колегії суддів: судді-доповідача: Кравця О.О., суддів: Домусчі С.Д., Коваля М.П., а постанова апеляційного суду прийнята у складі колегії суддів: судді-доповідача: Кравець О.О., судді: Зуєва Л.Є., Коваль М.П. Відтак, суддю Домусчі С.Д. замінено на суддю Зуєву Л.Є. без наявних в матеріалах справи доказів неможливості його участі та за відсутності вмотивованого розпорядження керівника апарату суду щодо заміни.
10. Крім того, скаржники вважають, що оскаржувані рішення ґрунтуються на недопустимих доказах, оскільки в основу їх обґрунтування покладено рішення виконавчого комітету від 27 травня 2004 року №316 «Про впорядкування розрахунків за спожиті послуги водокористування та відміну тимчасових експлуатаційних норм водоспоживання», яким нібито скасовано спірне рішення від 27 листопада 2003 року №675 «Про впорядкування розрахунків за спожиті послуги водопостачання та затвердження експлуатаційних норм водоспоживання». Однак, в матеріалах справи наявний лист Департаменту інформації та зв`язків з громадськістю Одеської міської ради від 06 лютого 2020 року, в якому зазначено про відсутність даних щодо оприлюднення рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 травня 2004 року № 316 «Про впорядкування розрахунків за спожиті послуги водокористування та відміну тимчасових експлуатаційних норм водоспоживання».
11. Також скаржники посилаються на позицію Верховного Суду у справі №712/8985/17, відповідно до якої, якщо рішення нормативно-правового акту не оприлюднено то воно не набрало чинності і його не існує. З огляду на це, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 травня 2004 року №316 «Про впорядкування розрахунків за спожиті послуги водокористування та відміну тимчасових експлуатаційних норм водоспоживання» є нечинним, а тому скаржники вважають, що спірне рішення не скасоване та невиправлене.
12. Також скаржники вказують на порушення судами частин шостої статті 94 та частини четвертої статті 264 КАС України.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
14. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
15. Пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
16. Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі.
17. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
18. Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі, необхідна сукупність певних фактів, зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень протиправними.