ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа №522/22136/17
адміністративне провадження № К/9901/52066/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №522/22136/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів: Бітова А.І., Ступакової І.Г.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови №122/17/501вих від 03.11.2017 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що позивач є керівником Обслуговуючого кооперативу «Житловий будівельний кооператив «Два Академіка», який є замовником будівництва 10-поверхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, технічним поверхом, даховою котельною за адресою м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 43.
03 листопада 2017 року була винесена постанова №122/17/501 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на Обслуговуючий кооператив «Житловий будівельний кооператив «Два Академіка» у розмірі 50 520 гривень.
Так, підставою для накладення штрафу стало те, що ОК «ЖБК Два Академіка» на вимогу відповідача в указаний термін не пред`явило проектну та дозвільну документацію на виконання будівельних робіт, не забезпечило безперешкодний доступ на об`єкт будівництва, чим порушило п.1 ч.3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач, як фізична особа, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що позивач звернувся до суду як фізична особа. Проте судом першої інстанції не було здійснено його заміну на належного позивача - ОК «ЖБК Два Академіка», що, в свою чергу, за нормами КАС України, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент прийняття відповідного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності). Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто, навіть у разі наявності порушення вимог Закону рішеннями, діями суб`єкта владних повноважень зазначене не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.