ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.003592
адміністративне провадження № К/9901/10221/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (головуючий суддя Костецький Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року (головуючий суддя Старунський Д.М., судді - Качмар В.Я., Кушнерик М.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), яке є правонаступником Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив визнати протиправними та скасувати наказ від 7 травня 2019 року № 2711 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 "; податкові повідомлення-рішення від 2 липня 2019 року №0008881307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» на 449416,31 грн (за податковими зобов`язаннями - 359533,05 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89883,26 грн); №0008871307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на 13198,22 грн (за податковими зобов`язаннями - 10558,58 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2639,64 грн); №0008821307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 3230 грн; №0008811307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 907875,25 грн (за податковими зобов`язаннями - 726300 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 181575,05 грн); №0008851307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на 628986,25 грн (за податковими зобов`язаннями - 503189 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами - 125797,25 грн); №0008861307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 510 грн; Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 2 липня 2019 року №Ф-0008841307 на суму 104424,05 грн; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 2 липня 2019 року №0008831307, яким донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 104424,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до пункту 172.2 статті 172 Податкового кодексу України (далі - ПК України) здійснив сплату податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 5% вартості проданих квартир. Наявність статусу фізичної особи-підприємця не свідчить про те, що з моменту реєстрації така особа діє у всіх правовідносинах як фізична особа-підприємець. Зміна видів діяльності проводиться лише за наявності відповідного наміру (волевиявлення) платника податків, який реалізується шляхом подання відповідної заяви. Заборони щодо продажу фізичними особами протягом року більше як одного об`єкта нерухомого майна законодавством не передбачено. Звертає увагу, що в Акті перевірки встановлено, що квартири та нежитлові приміщення, підвали були зареєстровані на фізичну особу платника податків ОСОБА_1 на підставі приватної власності та на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2017 року (справа №465/674/17), проте, вказане рішення скасовано. Оскільки позивач здійснював продаж нерухомого майна як фізична особа з оподаткуванням відповідно до статті 172 ПК України, у останнього не виник обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість незалежно від суми здійснення операцій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 2 липня 2019 року № 0008881307, №0008871307, № 0008821307, № 0008811307, № 0008851307, № 0008861307, Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 2 липня 2019 року № Ф-0008841307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 2 липня 2019 року №0008831307. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 7 травня 2019 року № 2711 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 » відмовлено. Судовий збір у розмірі 7684 грн стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування скарги відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі було посилання скаржника у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
У судове засідання, призначене на 22 червня 2022 року, учасники справи не прибули.
Від представника позивача ОСОБА_1 - Назаренка Андрія Романовича надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження (частина дев`ята статті 205 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області 7 травня 2019 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 ПК України та згідно доповідної записки управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Львівській області від 6 травня 2019 року №315/13.7-15, винесено наказ № 2711 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ».
На підставі вказаного наказу, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої 31 травня 2019 року складено Акт № 789/13.7/3284601954 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177, підпункту 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 ПК України, а саме: неведення книги обліку доходів та витрат за 2017-2018 роки;
підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, підпункту 177.5.2 пункту 177.5, пункту 177.11 статті 177 ПК України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за другий квартал 2017 року та за 2017-2018 роки;
пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177, підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України, а саме: встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 503189 грн;
пунктів 292.1, 292.4 статті 292, абзацу другого пункту 293.4 статті 293, абзацу сьомого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, донараховано суми податкового зобов`язання по єдиному податку за І квартал 2017 року у сумі 359533,05 грн;
підпунктів 1.2, 1.3 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 10558,58 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 8102,39 грн, за 2018 рік на суму - 2456,19 грн;
пункту 1 частини четвертої статті 1, абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 5 статті 8, пунктів 2, 8 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-Vl «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до нарахування єдиний внесок на загальну суму 104424,05 грн, у тому числі за ІІ-ІV квартали 2017 року на суму - 75957,75 грн, за 2018 рік на суму - 28466,30 грн;
пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.4, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 726300,20 грн;
підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 202.1 статті 202, пункту 203.1 статті 203 ПК України, а саме не подано до контролюючого органу податкові декларації по податку на додану вартість за травень - листопад 2017 року, січень- грудень 2018 року, що тягне за собою накладення штрафу.
На підставі вказаного Акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 2 липня 2019 року:
№0008881307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» на 449416,31 грн (за податковими зобов`язаннями - 359533,05 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89883,26 грн);
№0008871307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на 13198,22 грн (за податковими зобов`язаннями - 10558,58 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2639,64 грн);
№0008821307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 3230 грн;
№0008811307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 907875,25 грн (за податковими зобов`язаннями - 726300 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 181575,05 грн);
№0008851307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на 628986,25 грн (за податковими зобов`язаннями - 503189 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами - 125797,25 грн);
№0008861307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 510 грн;
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 2 липня 2019 року № Ф-0008841307 на суму 104424,05 грн;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 2 липня 2019 року № 0008831307, яким донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 104424,05 грн.
Вважаючи, що вказані рішення, прийняті контролюючим органом 2 липня 2019 року є протиправними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду та просив їх скасувати.
Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем отриманий дохід від продажу власного нерухомого майна, то такий дохід не відноситься до доходу фізичної особи - підприємця як платника єдиного податку, а тому відсутнє і перевищення граничного обсягу виручки, що стало підставою для донарахування ОСОБА_1 , податкових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, рішеннями про застосування фінансових санкцій та прийняття вимоги про сплату недоїмки.
Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи наступне.
Так, предметом спору у цій справі є оподаткування фізичною особою доходу, отриманого внаслідок систематичного продажу нерухомого майна впродовж 2017 - 2018 років, сплата військового збору з отриманого доходу від продажу зазначеного майна у вказаних роках, ПДВ з операцій із продажу нерухомого майна, а також декларування доходу, отриманого від продажу нерухомого майна.
Оподаткування доходу фізичних осіб регламентовано нормами розділу IV ПК України, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Абзацом другим пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно із підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172- 173 цього Кодексу.
Ставки податку встановлені статтею 167 ПК України.
Відповідно до пункту 167.1 цієї статті, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.