ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 809/56/18
адміністративне провадження № К/9901/55402/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №809/56/18
за позовом Релігійної громади «Українська православна Церква» села Острівець Городенківського району Івано-Франківської області до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Релігійної громади «Українська православна Церква» села Острівець Городенківського району Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 (суддя Панікар І.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 (головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді: Сапіга В.П., Улицький В.З.),
ВСТАНОВИВ:
В січні 2017 року релігійна громада "Українська православна Церква" села Острівець Городенківського району Івано-Франківської області (надалі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №726 від 01.12.2017 в частині реєстрації в новій редакції Статуту релігійної громади Вмч. Юрія Української Православної Церкви села Острівець Городенківського району щодо зміни ієрархічного підпорядкування з УПЦ в УПЦ Київського Патріархату.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване розпорядження, яким зареєстровано в новій редакції Статут релігійної громади Вмч. Юрія Української Православної Церкви села Острівець Городенківського району щодо зміни ієрархічного підпорядкування з УПЦ на УПЦ КП, виклавши назву статуту в такій редакції: «Статут релігійної громади церкви «Юрія Переможця» Української Православної Церкви Київського Патріархату села Острівець Городенківського району Івано-Франківської області», є протиправним, оскільки така реєстрація відбулась всупереч вимог положень Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та реальному волевиявленню членів релігійної громади.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, в задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що 17.09.1991 проведено державну реєстрацію релігійної організації - релігійної громади Вмч. Юрія Української Православної Церкви села Острівець Городенківського району, утвореної рішенням парафіяльних зборів від 15.06.1991.
Вказана релігійна громада діяла на підставі Статуту від 01.07.1991.
14.10.2017 проведено парафіяльні збори громади села Острівець з питань переходу релігійної громади з під юрисдикції єпископа Івано-Франківського і Коломийського Тихона - керуючого Івано-Франківською Єпархією УПЦ, під юрисдикцію єпископа Коломийського і Косівського Юліана - керуючого Коломийською Єпархією УПЦ КП, а також питання про прийняття нової редакції Статуту громади та подання його на реєстрацію до органів виконавчої влади.
З протоколу парафіяльних зборів вбачається, що за рішення про перехід релігійної громади з під юрисдикції єпископа Івано-Франківського і Коломийського Тихона - керуючого Івано-Франківської єпархії УПЦ, під юрисдикцію єпископа Коломийського і Косівського Юліана - керуючого Коломийської єпархії УПЦ КП, із 77 присутніх проголосувало «за» - 67 чоловік, «проти» - 1, «утрималось» - 1. За внесення змін та доповнень, прийняття нової редакції Статуту релігійної громади та подання його на реєстрацію до органів виконавчої влади, проголосувало 65 чоловік - «за», « проти» - 0 та «утрималось» - 0. Протокол підписали: голова зборів - Джаман М.Ю. , секретар зборів - Семеняк А.П. , голова лічильної комісії - Пронюк П.В. та сільський голова - Юрчишин М.І.
24.10.2017 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшла заява релігійної громади Юрія Переможця села Острівець Городенківського району Івано-Франківської області від 23.10.2017 (вхідний номер 8733/0/1-17/01-120), протокол зборів села Острівець від 14.10.2017, витяг з протоколу загальних парафіяльних зборів релігійної громади УПЦ "Юрія Переможця" села Острівець Городенківського району Івано-Франківської області та статут релігійної громади у новій редакції.
08.11.2017 голова Городенківської районної державної адміністрації своїм листом №2678/01-35/039 повідомив Івано-Франківську ОДА зокрема і про те, що релігійна громада села Острівець Городенківського району на загальних парафіяльних зборах розглянула питання переходу з під юрисдикції єпископа Івано-Франківського і Коломийського Тихона УПЦ під юрисдикцію єпископа Коломийського і Косівського Юліана УПЦ КП, і прийняла більшістю голосів відповідні рішення про перехід. Окрім того, повідомив про підготовку нового проекту Статуту та інших необхідних документів для їх реєстрації. Не заперечив проти зміни ієрархічного підпорядкування з УПЦ до УПЦ КП.
У листі юридичного відділу Івано-Франківської обласної державної адміністрації за № 1351/01-16/40 від 27.11.2017 зазначено, що юридичний відділ не заперечує щодо реєстрації нової редакції статуту релігійної громади.
01.12.2017 відповідачем прийнято оскаржуване розпорядження за № 726 «Про реєстрацію нових редакцій статутів релігійних організацій», пункт 2 якого викладено в наступній редакції: «Зареєструвати в новій редакції Статут релігійної громади Вмч. Юрія Української Православної Церкви села Острівець, Городенківського району щодо зміни ієрархічного підпорядкування з УПЦ на УПЦ КП, виклавши назву статуту в такій редакції: «Статут релігійної громади церкви «Юрія Переможця» Української Православної Церкви Київського Патріархату села Острівець Городенківського району Івано-Франківської області».
Не погоджуючись із вищевказаним розпорядженням (пунктом 2) та вважаючи його протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що уповноваженими особами релігійної громади Юрія Переможця села Острівець Городенківського району Івано-Франківської області подано до Івано-Франківської обласної державної адміністрації повний та вичерпний перелік документів, що визначений чинним законодавством України, для реєстрації Статуту релігійної організації у новій редакції, що дає виключні підстави для реєстрації такого статуту. Відповідач являється лише реєструючим органом, який при прийнятті рішення керується виключно нормами Закону і перевіряє та вивчає тільки ту інформацію, яка міститься в поданій релігійною громадою заяві по суті.
Не погодившись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення у цій справі, безпідставно не застосували положення ст. ст. 3, 19, 35 Конституції України, ч.ч.1, 6 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», Закону країни «Про звернення громадян», що, в свою чергу, призвело до помилкових висновків по суті заявлених вимог.
Івано-Франківська обласна державна адміністрація у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Проте колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом України « Про свободу совісті та релігійні організації» №987-ХІІ, який був прийнятий 23 квітня 1991 року та набув чинності 06 червня 1991 року (далі також - Закон №987-ХІІ).
Положеннями статті 14 вказаного Закону було визначено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).
Згідно зі статтею 16 Закону № 987-ХІІ (в редакції від 23 квітня 1991 року) реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
На момент прийняття цього Закону не існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнято ГПК.
Натомість на час прийняття Закону № 987-ХІІ Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) містив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних правовідносинах.
Так, відповідно до статті 248-1 ЦПК (в редакції 1963 року) громадянин має право звернутися в суд із скаргою, якщо вважає, що діями службової особи ущемлено його права. У суд може бути оскаржено дії, одноособово здійснені службовими особами від свого імені або від імені органу, який вони представляють.
Отже, на час прийняття Закону існувало інше процесуальне законодавство, якому положення Закону № 987-ХІІ в редакції 1991 року кореспондували.
У подальшому Верховною Радою України було прийнято ГПК, який згодом, зазнавши змін, був викладений у новій редакції.
Відповідними нормами цього процесуального закону було визначено юрисдикцію спорів між юридичною особою та її учасником (засновником, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
У той же час відповідні зміни до Закону № 987-ХІІ внесені не були.
ГПК є спеціальним нормативним актом, до предмета регулювання якого входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.
Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути предметом регулювання Закону № 987-ХІІ.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово формувала позиції, відповідно до яких юрисдикція судового спору визначається за предметом спору, тобто за змістом та дійсним характером спірних правовідносин.
Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №805/4505/16-а). Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №804/14471/15).
Що стосується суті цього спору, то фактично підставою звернення до суду стало протиправне, на думку позивача, розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації в частині реєстрації в новій редакції Статуту релігійної громади Вмч. Юрія Української Православної Церкви села Острівець Городенківського району щодо зміни ієрархічного підпорядкування з УПЦ в УПЦ Київського патріархату.
Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.