ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 719/304/16-а
адміністративне провадження № К/9901/37049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Сокирянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Новодністровського міського суду Чернівецької області від 16 листопада 2016 року (суддя Луців О.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (головуючий суддя Матохнюк Д.Б., судді: Боровицький О.А., Сапальова Т.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новодністровської міської ради Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення (в частині),
УСТАНОВИВ:
В жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Новодністровської міської ради Чернівецької області (далі - відповідач, Рада) про визнання пункту 1.1.3 «Плата за землю» рішення 69 сесії VI скликання Ради №126 від 30 червня 2015 року «Про встановлення місцевих податків і зборів в м.Новодністровськ» та абзацу 9 пункту 2.1 додатку 3 «Порядок плати за землю» до цього рішення в частині встановлення ставки земельного податку за інші земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, протиправними та їх скасування.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що оскаржуваним рішенням Ради, яке стало підставою для оформлення податковим органом податкового повідомлення-рішення про нарахування відповідного грошового зобов`язання, порушено його права як платника земельного податку з фізичних осіб, адже останнє є регуляторним актом, проте при його прийнятті відповідачем не дотримано процедури, передбаченої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року №1160-IV.
Під час розгляду справи судом першої інстанції від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої він просив визнати протиправним та скасувати абзац 9 пункту 2.1 додатку 3 «Порядок плати за землю» до рішення 69 сесії VI скликання Ради №126 від 30 червня 2015 року «Про встановлення місцевих податків і зборів в м.Новодністровськ» в частині встановлення ставки земельного податку за інші земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування пункту 1.1.3 «Плата за землю» цього ж рішення - залишити без розгляду.
Представник Ради уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти задоволення позову.
Постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області від 16 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, уточнену позовну заяву задоволено: визнано протиправним та скасовано абзац 9 пункту 2.1 додатку 3 «Порядок плати за землю» до рішення 69 сесії VI скликання Ради №126 від 30 червня 2015 року «Про встановлення місцевих податків і зборів в м.Новодністровськ» в частині встановлення ставки земельного податку за інші земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки; позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування пункту 1.1.3 «Плата за землю» рішення 69 сесії VI скликання Ради №126 від 30 червня 2015 року «Про встановлення місцевих податків і зборів в м.Новодністровськ» залишено без розгляду.
При цьому, приймаючи таке рішення, суд першої інстанції керувався положеннями статей 59, 112, 136, 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та виходив виключно із поданих сторонами заяв (відповідно про зменшення позовних вимог та визнання позову).
Апеляційний же суд дійшов висновку, що оспорюване рішення є регуляторним актом, а тому під час його прийняття та оприлюднення відповідачем було порушено положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року №1160-1V щодо здійснення аналізу регуляторного впливу, оприлюднення проекту регуляторного акту, розгляду питання щодо встановлення ставки податку спеціальними постійними комісіями.
Не погодившись з прийнятими судами рішеннями, Сокирянська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій зазначала, що судовими рішеннями вирішено питання про її права, інтереси та свободи, а саме рішення Ради прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства й на його підставі фізичним особам нараховувався земельний податок, про що приймались податкові повідомлення-рішення. З огляду на викладене, просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що 30 червня 2015 року 69 сесією VI скликання Ради прийнято рішення №126 від «Про встановлення місцевих податків і зборів в м.Новодністровськ», пунктом 1.1 якого на території м.Новодністровськ передбачено сплату податку на майно, який складається, зокрема, з плати за землю (додаток 3).
В свою чергу, в додатку 3 «Порядок плати за землю» визначено, що ставка земельного податку за інші земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарський угідь - не більше 1 відсотку від їх нормативної грошової оцінки.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, в силу статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 8 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2015 року) в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
При цьому, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на майно, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
В свою чергу, в підпункті 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України визначено, що податок на майно належить до місцевих податків.
Відповідно до статті 10.3 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Разом з тим, виходячи зі змісту пункту 12.3, підпунктів 12.3.1 - 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.