ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/14001/18
адміністративне провадження № К/9901/8166/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року (суддя Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О, суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В.) у справі № 826/14001/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та рішення, викладене у формі листа від 21.02.2018 за № 5647/14, щодо відмови у реалізації права на переведення на пенсію за вислугу років відповідно до норм ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001), її призначенні та виплаті;
- скасувати рішення, викладене у формі листа від 21.02.2018 за № 5647/14;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити призначення пенсії за вислугу років відповідно до норм ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001) у розмірі 90 % від суми середньомісячного розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України №18-387зп від 09.11.2017, виданої за 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, та здійснювати її виплату без обмеження її максимального розміру у грошовому вимірі з 16.01.2018 - дня звернення, виплативши при цьому різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року в мотивувальній частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року залишено без змін.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована зокрема тим, що суди не врахували, що право на пенсію вона набула під час дії ст. 50-1 Закону України №1789-ХІІ "Про прокуратуру", тобто до внесення змін до законодавства, якими звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод прокурорів, що встановлено під час розгляду справи №727/5216/16-а, оскільки станом на 26.05.2013 її вислуга становила 20 років. А відтак працюючи тривалий час в органах прокуратури, в тому числі і під час дії ст. 50-1 Закону України №1789-ХІІ "Про прокуратуру", в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001, яка діяла до жовтня 2011 року, вона мала правомірні очікування на призначення пенсії відповідно до вказаної норми.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2019 відкрито касаційне провадження.
У зв`язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та з 31.02.2015 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.08.2016, залишеної без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 (справа № 727/5216/16-а) у відповідності до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» 14.10.2014 № 1697- VII (далі - Закон № 1697- VII) позивачці з 04.02.2016 призначено пенсію за вислугу років.
В подальшому, на підставі пункту 4-7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, позивачку переведено на пенсію на умовах Закону № 1058-IV.
16.01.2018 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001) (далі - Закон №1789-ХІІ).
Відповідач листом від 21.02.2018 № 5647/14 відмовив у задоволенні вказаної заяви, посилаючись при цьому на відсутність законодавчих підстав для переведення на іншу пенсію.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що законодавством, чинним на час звернення позивачки за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливості її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Змінюючи в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги те, що позивачка раніше не отримувала пенсію згідно із Законом № 1789-XII, до того ж положення його (у тому числі щодо відсоткового розміру пенсії) станом час призначення пенсії та звернення із заявою про переведення вже втратили чинність, дійшов висновку, що підстави для переведення її на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII, в редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-III, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, відсутні.