ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/17479/20
адміністративне провадження № К/9901/20387/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року (суддя: Донець В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (судді: Оксененка О.М., Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волкрафт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волкрафт» (далі - ТОВ «Волкрафт», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2020 №00000724302.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму матеріального права - п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що мало наслідком помилкове вирішення спору по суті.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ТОВ «Волкрафт» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2020 року (уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 25.02.2020 №9034919704).
За результатами вказаної перевірки складено Акт від 16.03.2020 №1448/26-15-43-02-40513962, відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.1 статті 200, пункту 200.4 статті 200 ПК України та пункту 4 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (далі - Порядок), внаслідок завищення ТОВ «Волкрафт» суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.16, р. 16.1) в розмірі 9 578 977 грн, податкового кредиту (р. 17) на суму ПДВ 9 578 977 грн та бюджетного відшкодування на аналогічну суму.
22 квітня 2020 року на підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 22.04.2020 №00000724302 про завищення бюджетного відшкодування за січень 2020 року на 9 578 997 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 394 744,25 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 07.07.2020 №21141/6/99-00-06-02-01-06 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ «Волкрафт» - без задоволення.
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не встановлено завищення суми бюджетного відшкодування, водночас передчасне заявления позивачем суми до відшкодування було зумовлене помилками в звітності, які були самостійно виправлені, а, відтак, підстави для накладення штрафу у розмірі 2.394.744,25 грн та прийняття податкового повідомлення- рішення за формою «В1» - відсутні. При цьому судами враховано, що відповідачем не заперечувалось задекларовані товариством суми податку до відшкодування.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влад и та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.
Тобто, сума від`ємного значення для бюджетного відшкодування визначається, як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період.
З витягу з системи електронного адміністрування ПДВ судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковий кредит позивача за період з липня по листопад 2019 року становив 9 964 149,07 грн, за грудень 2019 року - 1 212 821,88 грн.
У зв`язку з необхідністю виправлення самостійно виявлених помилок, в тому числі технічних, позивачем було подано низку уточнюючих розрахунків з ПДВ за листопад-грудень 2019 року та січень 2020 року.