ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/16201/19
адміністративне провадження № К/9901/10783/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2019 року (головуючий суддя Каракашьян С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив визнати незаконним та скасувати Наказ ГУ ДФС у м. Києві від 20 травня 2019 року № 6644 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 »; визнати протиправними дії контролюючого органу під час проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача; визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9 серпня 2019 року: №0061374205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на 510 грн; №0061384205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на 510 грн; №0061414205, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на 444499,89 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 355599,92 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 88899,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем було протиправно призначено та проведено перевірку позивача, оскільки останнім не було отримано запитів про надання документів та повідомлень про її проведення. ОСОБА_1 наголошує, що дохід, отриманий фізичною особою від продажу житлового будинку, квартири оподатковується у порядку, передбаченому підпунктами 171.1-171.2 статті Податкового кодексу України (далі - ПК України) за ставкою 5%. Наголошує, що цей обов`язок виконаний у повному обсязі, а доводи відповідача про необхідність утримання з такого доходу податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18%, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позивач не є підприємцем та здійснені ним операції з продажу майнових прав не містять ознак підприємницької діяльності, а отже ОСОБА_1 не є платником зазначених податків. Жодним діючим нормативно-правовим актом не встановлено заборони фізичній особі отримувати дохід в процесі реалізації її прав та законних інтересів, а також не поставлено таку можливість в залежність від наявності у фізичної особи правового статусу підприємця.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 9 серпня 2019 року №0061374205, №0061384205, №0061414205. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Витрати по сплаті судового збору у сумі 4450 грн відшкодовано на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування скарги відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі було посилання скаржника у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
У судове засідання, призначене на 22 червня 2022 року, учасники справи не прибули.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження (частина дев`ята статті 205 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 квітня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві на адресу ОСОБА_1 було направлено запит від 15 квітня 2019 року №51234/К/26-15-42-05-28, за змістом якого відповідачем було запропоновано позивачу надати документальні підтвердження та пояснення щодо набуття права власності на об`єкти нерухомості протягом 2016 - 2018 року.
Вказане поштове відправлення, було повернуто у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується копією конверту поштового відправлення.
Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 20 травня 2019 року № 6644 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 » призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
На підставі вказаного наказу контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої 21 червня 2019 року складено Акт №1482/26-15-42-05/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, яке полягало у відсутності книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
пункту 177.11 статті 177, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК України, яке полягало у відсутності декларації про майновий стан та доходи за 2016 - 2018 роки;
пункту 177.2 статті 177 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 - 2018 роки у сумі 355599,92 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 219841,31 грн, за 2017 рік у сумі 44498,61 грн, за 2018 рік у сумі 91260 грн.
В Акті перевірки зазначено, що позивач є замовником будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі отриманої Декларації про початок будівельних робіт, яка зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції за № КС082153151394.
Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Київській області за № КС 1421611740187, ОСОБА_1 був замовником об`єкта будівництва, а саме: «Житловий будинок по АДРЕСА_1 , код об`єкта 1110.3, категорія складності - 2».
Протягом 2016 - 2018 років позивачем відчужено фізичним та юридичним особам об`єкти нерухомості на загальну суму 2735384 грн у вище вказаному будинку.
В Акті перевірки контролюючий орган посилається на те, що згідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України, дохід від операцій з продажу нерухомого майна на користь фізичної особи платника податку ОСОБА_1 було відображено фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, приватним нотаріусом Фоліс І.А.
Також в Акті перевірки зазначено, що загальна сума доходу позивача, яка була посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Фоліс І.А., за III-IV квартали 2016 року, за 104 ознакою складає 1691087 грн, у I, III кварталах 2017 року за 104 ознакою складає 342297 грн та у IV кварталі 2018 року, за 104 ознакою складає 702000 грн.
На підставі викладеного в Акті перевірки ГУ ДФС у м. Києві сформульовано висновок про те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, згідно отриманих матеріалів, було встановлено, що позивачем отримані доходи від систематичного відчуження об`єктів нерухомості на умовах договорів купівлі-продажу, а саме: 2016 рік - 1691087 грн; 2017 рік - 342297 грн; 2018 рік - 702000 грн.
На думку контролюючого органу, зазначена вище інформація підтверджує, що діяльність позивача з будівництва багатоповерхових житлових будинків з метою подальшої реалізації об`єктів нерухомого майна спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснюється з метою одержання доходу.
Вказуючи на те, що позивач не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, однак останнім фактично здійснюється підприємницька діяльність та ОСОБА_1 фактично є підприємцем, хоча і без реєстрації, а тому, на думку контролюючого органу, дохід від продажу майна підлягає оподаткуванню згідно із пунктом 177.1 статті 177 ПК України, як дохід фізичної особи-підприємця, отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності з оподаткуванням за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПК України (18 %).
На підставі вказаного Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 9 серпня 2019 року:
№0061374205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на 510 грн;
№0061384205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на 510 грн;
№0061414205, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на 444499,89 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 355599,92 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 88899,98 грн.
Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом 9 серпня 2019 року є протиправними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду та просив їх скасувати.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки контролюючим органом не доведено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому за спірні операції позивач правомірно застосовував ставку оподаткування у розмірі 5 відсотків. Твердження ГУ ДФС у м. Києві щодо прирівняння позивача для цілей оподаткування до суб`єктів господарської діяльності та застосування до позивача правил для оподаткування фізичних осіб-підприємців, суд не взяв до уваги, оскільки такі правила не встановлені ПК України, а примусова реєстрація статусу підприємця законодавством не передбачена.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Предметом спору у цій справі є оподаткування фізичною особою доходу, отриманого внаслідок систематичного продажу нерухомого майна впродовж 2016 - 2018 років, а також декларування доходу, отриманого від продажу нерухомого майна.