ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 278/2404/20
провадження № 51-5004км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060170000471 від 26 червня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ушомир Коростенського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в
АДРЕСА_2 , такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України (далі — КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 345 КК та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 3 місяці, а також на нього покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК, а саме з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи; попросити публічного пробачення у потерпілого ОСОБА_8 .
Скасовано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.
Згідно зі встановленими судом обставинами ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 26 червня 2020 року близько 17:15, біля в`їзду до території ТОВ "ПАРТНЕРТІРСЕРВІС" на вул. Бориса Тена, 2-А, с. Зарічани Житомирського району та області під час конфлікту з поліцейськими Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП Житомирської області — начальником сектору реагування патрульної поліції № 2 капітаном поліції ОСОБА_8 та інспектором сектору реагування патрульної поліції № 2 старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , який виник з приводу оформлення останніми протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , завдав одного удару взутою ногою у живіт, чим спричинив останньому легке тілесне ушкодження у вигляді садна на животі.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник вказує на незаконність судових рішень, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи незаконність судових рішень, захисник, посилаючись нанеправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій, та посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Свої твердження про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не проаналізував доводи, викладені в апеляційній скарзі, та не надав на них обґрунтованих висновків.
Разом із цим захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції має право без клопотання учасників повторно дослідити докази у справі та перевірити наявність у діях особи складу злочину, який йому було інкриміновано, при цьому, на думку захисника, апеляційний суд без належної оцінки доказів, безпідставно залишив без зміни вирок першої інстанції, взявши до уваги одні докази та проігнорував інші.
Зокрема захисник наполягає на позиції захисту, що ОСОБА_6 захищався від нападу поліцейського, дії якого, на думку захисника, були неправомірними та призвели до отримання ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не здійснено всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і, на думку засудженого, завадило судам постановити законне та обґрунтоване рішення.
Тобто засуджений просить перевірити правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та правової оцінки обставин у частині фактичної відмови судів від дослідження доказів, при цьому вимогами його касаційної скарги є скасування судових рішень та закриття кримінального провадження.
Під час судового засідання засуджений ОСОБА_6 подав клопотання свого захисника ОСОБА_7 , в якому останній просив проводити касаційний розгляд без його участі. При цьому, засуджений не заперечував проти продовження касаційного розгляду за відсутності його захисника.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу його захисника, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скаргизадоволенню не підлягають з таких підстав.
Мотиви суду.
Зі змісту касаційних скарг убачається, що сторона захисту оспорює винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 345 КК. Однак зазначені доводи захисника та засудженого, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
Суд першої інстанції, встановлюючи обставини кримінального провадження, заслухавши показання самого ОСОБА_6 , потерпілого, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази.
Зокрема, показання самого винного, який хоча в судовому засіданні і вказував, що не визнає вини, однак під час судового розгляду вказав на конфлікт, який відбувся між ним та потерпілим, і показав, що він захищався від нападу поліцейського, який хотів повалити його на землю, а потім виставив ногу, на яку потерпілий налетів сам. Між тим із показань потерпілого ОСОБА_8 суд встановив, що під час оформлення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_10 , у зв`язку із порушенням останнім правил карантину, до них підійшли працівники підприємства серед яких був ОСОБА_6 , який вів себе зухвало, почав образливо висловлюватись у його бік і кинув зірвану зі стіни табличку. Після того, як ОСОБА_8 зробив ОСОБА_6 зауваження та почав до нього наближатись, останній наніс йому удар ногою у живіт. Такі показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9 , який у момент події перебував у машині та оформлював протокол на ОСОБА_10 , бачив, як між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відбувається штовханина, під час якої ОСОБА_6 завдав потерпілому удар у живіт. Після того, як ОСОБА_8 підійшов до машини, то свідок бачив на його футболці слід від взуття.
Такі встановлені судом із показань учасників дані співпадають із висновком судово-медичної експертизи від 27 червня 2020 року №1248, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлено ушкодження у вигляді садна на животі, яке могло утворитись у термін та за обставин вказаними потерпілим та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.п. 50).
Крім того, суд першої інстанції дослідив: протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 червня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_8 упізнав на фото ОСОБА_6 як особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження; відеозапис з камери спостереження, встано