Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 641/2699/17
провадження № 51-4504 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,
прокурора Круценко Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 12016220530000581 за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тамбова, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника Мар`яновського Г.А. про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року скасовано ухвалу районного суду. Постановлено нову ухвалу, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у приховуванні майна, яке описано та на яке накладено арешт, за таких обставин.
Згідно постанови державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 30 серпня 2013 року в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника, а саме, на автомобіль "Toyota Land Cruiser Prado", д.н.з. НОМЕР_1, оголошено заборону на його відчуження та оголошено його в розшук.
22 жовтня 2013 року проведено арешт цього автомобіля та він переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1, при цьому останнього письмово попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного та арештованого майна.
В подальшому ОСОБА_1, маючи намір на приховування вказаного майна, на письмові вимоги державного виконавця від 07 червня, 02 серпня, 05 серпня, 04 жовтня 2016 року та 15 лютого 2017 року, з якими обвинувачений ознайомлений особисто, про необхідність надання транспортного засобу для огляду та подальшої реалізації, умисно його не надав, про місце знаходження не повідомив, чим умисно приховав дане описане та арештоване майно.
Ухвалою районного суду відмовлено в задоволенні клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки матеріали кримінального провадження містять відомості про оголошення обвинуваченого двічі в розшук, а отже встановлено, що він переховувався від суду. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі відсутні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив певні умисні дії з метою переховування місця свого перебування від суду, тобто з метою уникнути кримінальної відповідальності, і що правоохоронні органи вжили заходи, спрямовані на його розшук і затримання. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд невірно застосував положення ч. 1 ст. 49 КК України, оскільки матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від явки до суду, а отже перебіг строку давності зупинявся, що є перешкодою для звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі вищезазначеної норми закону.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від обвинуваченого ОСОБА_1, в якому він просить залишити рішення апеляційного суду без зміни.
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримала скаргу частково, зазначила, що ухвала районного суду не підлягала оскарженню в апеляційному порядку, а тому рішення апеляційного суду постановлено з порушенням вимог процесуального закону. Вважала, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з цієї підстави.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Із будь яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з підстави неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме, ст. 49 КК України.
Колегія суддів, дослідивши матеріали кримінального провадження, погоджується із тим, що ухвала цього суду підлягає скасуванню, проте не погоджується із мотивами, наведеними у скарзі прокурора.