Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 753/11440/20
провадження № 61-7325св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації.
ОСОБА_1 просив встановити факт його залучення до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
в період з 03 липня 1986 року до 12 липня 1986 року.
Встановлення цього факту необхідно заявнику для набуття статусу особи
з інвалідністю внаслідок війни другої групи та отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що факт залучення заявника до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 03 липня 1986 року до 12 липня 1986 року не може бути встановлений в порядку окремого провадження у цивільному судочинстві, оскільки не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи осіб з інвалідністю внаслідок війни тощо.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, заявник оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що заявник просив встановити факт його залучення до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 03 липня 1986 року до 12 липня 1986 року. При цьому ОСОБА_1 вказував на те, що ці обставини підтверджуються даними його трудової книжки та даними по підприємству, у нього є статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та захворювання, що стало підставою для встановлення йому групи інвалідності, яка пов`язана з його участю в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Проте компетентні органи відмовляють йому
у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав відсутності в архівах даних про склад працівників «Київзеленбуд», які залучались до ліквідації аварії в складі Цивільної оборони.
Враховуючи наявність у заявника можливості в позасудового порядку установлення юридичного факту - залучення до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наявності права на оскарження дій заінтересованої особи, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про неможливість встановлення такого факту в окремому провадженні.
Апеляційний суд також посилався на висновки Верховного Суду, викладені
у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 310/8703/17, від 15 січня
2020 року у справі № 482/2312/18.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити судове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду.
Наголошує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що він просив встановити факт, а не статус особи з інвалідністю внаслідок війни чи видати посвідчення.
Зазначає, що формування цивільної оборони, у тому числі і невоєнізована, створювалась саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи з ліквідації Чорнобильської катастрофи залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони. При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документа про залучення конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони. Особи, які залучалися до складу формувань Цивільної оборони в 1986 році, інвалідність яких пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, за наявності документів, що підтверджують право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.
Крім того, вказує, що встановити зазначений факт у інший спосіб він не може
у зв`язку із знищенням документів і/або їх відсутністю в архівах компетентних установ.
У січні 2022 року від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких він просить касаційну скаргу задовольнити.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 25 травня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини справи
Заявник ОСОБА_1 , 1946 року народження, має статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1986 року категорії 1, є особою з інвалідністю другої групи, яка пов`язана з роботами на Чорнобильській АЕС. Також заявник має численні хронічні хвороби, що підтверджується відповідною медичною документацією.
Згідно з трудовою книжкою під час аварії на Чорнобильській АЕС заявник перебував на посаді прораба дільниці № 3 Управління механізації ремонтно-будівельних робіт «Київзеленбуд» та був військовозобов`язаним.
Відповідно до копії наказу по вказаному підприємству від 01 липня 1986 року
№ 54-КМ ОСОБА_1 був командирований до міста Іванків строком на 9 днів
з 03 до 12 липня 1986 року. Про це підприємством також були надані довідки від
12 липня 1991 року № 259 та від 03 липня 2000 року № 55.
У матеріалах справи наявні накази начальника управління «Київзеленбуд» від
30 квітня 1986 року № 72 «О привлечении личного состава ЗЖР по дегазации дорог и территорий» та від 30 травня 1986 року № 73 «Об организации держурства в управлении «Киевзеленстрой» по службе ЗЖР ГО г. Киева»,
а також витяги з положень різних органів державної влади щодо організації Цивільної оборони, чинні на час аварії на Чорнобильській АЕС.
Протягом 2020 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації щодо надання інформації про склад працівників «Київзеленбуд», які залучались до ліквідації аварії в складі Цивільної оборони. Проте Департамент надавав відповіді про відсутність в його архівах відповідних документів. Також заявник звертався до органів соціального захисту та органів державної архівної служби, але відповідні дані виявлені не були.
Позиція Верховного Суду
Звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження з посиланням на статті 293, 315 ЦПК України, заявник просив встановити факт його залучення до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 03 липня 1986 року до 12 липня
1986 року. Встановлення такого факту йому необхідно для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи та отримання посвідчення особи
з інвалідністю внаслідок війни.
Суд першої інстанції, з яким погодися й апеляційний суд, виходив із того, що в цій справі існує спір про право, у зв`язку з чим вказане питання підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а подана ОСОБА_1 заява - залишенню без розгляду. Крім того, суд першої інстанції вказав, що вказаний факт не може бути встановлений в порядку окремого провадження у цивільному судочинстві, оскільки не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи осіб з інвалідністю внаслідок війни тощо.
Апеляційний суд також зазначив, що враховуючи наявність можливості
у заявника позасудового порядку установлення юридичного факту - залучення до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наявності права на оскарження дій заінтересованої особи, встановити такий факт в окремому провадженні неможливо.
Проте при розгляді справи суди попередніх інстанцій не звернули уваги на таке.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі
№ 761/16799/15-ц зазначено, що «суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право».