1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

17 червня 2022 року

м. Київ

справа № 357/1330/21

провадження № 61-983св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3, Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2021 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2021 року в складі судді Ярмоли О. Я., постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3, Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що наказом від 31 серпня 2004 року № 25 її прийнято на роботу до Білоцерківської музичної школи-ліцею І-ІІІ ст. на посаду організатора позакласно-виховної роботи. В подальшому було змінено назву школи на Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 (далі - Білоцерківська музична школа № 3). Наказом від 11 листопада 2010 року № 32 її було прийнято з 15 листопада 2010 року на посаду викладача образотворчого мистецтва за безстроковим трудовим договором до Білоцерківської музичної школи № 3.

16 грудня 2020 року, без жодних її попереджень, було видано наказ № 35-к, за підписом т.в.о. директора школи ОСОБА_3, завірений печаткою Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, яким її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Своє звільнення вважає незаконним, оскільки його проведено з порушенням вимог законодавства, зокрема статті 49-2 КЗпП України, оскільки як убачається з тексту оскаржуваного наказу № 35-к, її було звільнено у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності працівників відповідно до наказу від 16 грудня 2020 року № 18-ОД «Про внесення змін до штатного розпису Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 та скорочення чисельності працівників», та у зв`язку із зменшенням обсягу робіт із організаційно-виробничими обставинами, а також необхідністю проведення змін в організації виробництва і праці, постійного перебування працівника у простої відповідно до наказу від 19 червня 2020 року № 11-к, відсутністю педагогічного навантаження на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Зазначає, що вона не була ознайомлена з жодним із зазначених вище наказів, які стали підставою для її звільнення з роботи. Крім того, у Білоцерківській музичній школі № 3 змін в організації виробництва і праці чи скорочення чисельності або штату працівників не відбулося. Директор школи умисно, з метою тиску, починаючи з травня 2020 року, безпідставно не виплачувала їй у повному обсязі заробітну плату, позбавляла педагогічного навантаження та незаконно звільнила.

У порушення статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору відбулося без попередньої згоди первинної профспілкової організації. 23 квітня 2020 року начальником Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради було незаконно звільнено з посади директора музичної шкоди № 3 ОСОБА_2 та на її місце було призначено в.о. директора ОСОБА_3 , з якою у позивачки склалися неприязні стосунки. 24 листопада 2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_2 було поновлено на посаді директора у вказаному закладі та допущено негайне виконання рішення суду в цій частині. Отже, на момент видачі наказу про звільнення позивачки з роботи ОСОБА_3 не була директором закладу.

Наказ про її звільнення з роботи прийнято посадовою особою Білоцерківської музичної школи № 3 без належних повноважень. Жодних заяв про звільнення вона не подавала і про майбутні скорочення штатних одиниць їй ніхто не повідомляв. Звільнення відбулося у період карантинних заходів пандемії на COVID-19, у скрутний особисто для неї період, так як у листопаді 2020 року помер від хвороби на COVID-19 її чоловік. Позивачка є особою пенсійного віку і відсутність роботи та ті невеликі кошти, які вона недоотримала, є значною втратою для її бюджету. Вважає, що наказ про звільнення є незаконним, оскільки прийнятий у спосіб, що не передбачений КЗпП України, без погодження із профспілкою, необґрунтований, тобто виданий без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Виходячи з наведеного, позивачка просила визнати протиправним і скасувати наказ від 16 грудня 2020 року №35-к «Про розірвання трудового договору з викладачем-спеціалістом І категорії Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 ОСОБА_1»; поновити її на посаді викладача-спеціаліста І категорії з 16 грудня 2020 року, а також стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі та компенсацію моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 35-к від 16 грудня 2020 року «Про розірвання трудового договору з викладачем-спеціалістом І категорії Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 ОСОБА_1».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача - спеціаліста І категорії Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 з 17 грудня 2020 року.

Стягнуто з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36 000 грн та 2 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, всього до стягнення 38 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення позивачки на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не було дотримано порядку та процедури її звільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та не доведено підстав для розірвання трудового договору. Дійшовши висновку про поновлення позивачки на роботі, суд ухвалив виплатити незаконно звільненому працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік». Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив із засад розумності та справедливості.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, у розмірі 4 500,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 та Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2021 року змінено в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено у такій редакції:

«Стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 592,72 грн та 2 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, всього до стягнення 4 592,72 грн.».

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2021 року залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив із того, що позивачці заробітна плата у розмірі 432,13 грн за вересень та жовтень 2020 року була нарахована пропорційно обсягу педагогічного навантаження (1 робоча година на тиждень), а тому прийняття судом для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати є необґрунтованим. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Виходячи з довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , позивачка у листопаді 2020 року перебувала на лікарняному та розмір її заробітної плати склав 34,57 грн, а тому апеляційний суд визнав за необхідне взяти для розрахунку розмір заробітної плати, отриманої позивачкою у вересні та жовтні 2020 року по 432,13 грн щомісячно. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача слід обчислювати згідно із пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, шляхом множення тарифної ставки, обчисленої пропорційно кількості відпрацьованих годин за вересень та жовтень 2020 року, на кількість місяців розрахункового періоду: 432,13 грн х 6 місяців = 2 592,78 грн.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції в частині визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення позивачки на роботі, апеляційний суд виходив із того, що у наказі про попередження працівників про скорочення штату та чисельності працівників зазначено лише посади, що підлягають скороченню, проте наказ не містить назви відділів, в яких скорочуються зазначені посади (враховуючи, що посада викладача-спеціаліста першої категорії згідно із штатним розписом передбачена у чотирьох відділах школи), також наказ не містить прізвищ тих працівників, яких необхідно попередити про скорочення. Крім того, роботодавцем не виконано вимог закону щодо попередження позивачки про майбутнє вивільнення, не запропоновано будь-яку іншу роботу, а також порушено порядок отримання згоди на звільнення від виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_1 .

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу. Стягнуто з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

17 січня 2022 року Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2021 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2021 року, постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, зокрема зазначає, що судом застосовано положення статей 40, 43, 49-2 КЗпП України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 127/27008/19, від 27 травня

2020 року у справі № 229/267/18, від 11 червня 2020 року у справі № 359/9332/17, від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18, від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20.

Заявник посилається на те, роботодавцем дотриманий порядок звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що згідно з наказом від 11 листопада 2010 року № 32 позивачка за безстроковим трудовим договором була прийнята на роботу до Білоцерківської музичної школи № 3 на посаду викладача образотворчого мистецтва.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 06 вересня 2018 року № 2788-56-VII «Про організаційно-правові заходи щодо створення комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3 в місті Біла Церква» вирішено створити комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3 та припинити юридичну особу - комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа № 3» шляхом ліквідації.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 810/4996/18 від 29 травня 2019 року позовні вимоги Білоцерківської міської організації Профспілки працівників культури до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, Білоцерківської міської ради Київської області, треті особи: Міністерство культури України, Відділ культури і туризму Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 06 вересня 2018 року № 2788-56-VII «Про організаційно-правові заходи щодо створення комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3 в місті Біла Церква» скасовано (том 1, а. с. 26).

27 серпня 2020 року за підписом в.о. директора комунального закладу Білоцерківської музичної школи № 3 ОСОБА_3 видано наказ № 07/2-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників», згідно з яким, у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці та відсутністю обсягу робіт та з організаційно-виробничими обставинами щодо затвердженого контингенту учнів на 2019-2020 навчальний рік в кількості 81 відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 13 серпня 2019 року № 565, необхідно підготувати та внести зміни до штатного розпису у зв`язку із скороченням чисельності працівників за посадами з 15 грудня 2020 року та вивести із штатного розпису шляхом скорочення посади: викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; концертмейстер-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,89 ставки; секретар - 0,5 ставки, костюмер - 0,5 ставки, завідувач господарством - 0,5 ставки, слюсар-сантехнік - 1 ставка ( том 2, а. с. 78-79).

Згідно із штатним розписом, затвердженим начальником Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, штат Білоцерківської музичної школи № 3 станом на 01 січня 2020 року становив 25,39 штатних одиниць, при цьому штатний розпис містив 4 посади викладачів-спеціалістів І категорії: викладач спеціаліст першої категорії (відділ фортепіано) - 1,89 ставки; викладач-спеціаліст першої категорії (відділ струнно-щипковий) - 0,39 ставки; викладач-спеціаліст першої категорії (відділ баяна-акордеона) - 2,22 ставки; викладач-спеціаліст першої категорії музично-теоретичного відділу (посада позивачки) - 1,33 ставки (том 1, а. с. 167-171).

Відповідно до вказаного штатного розпису та тарифікаційного списку педагогічних працівників станом на 01 січня 2020 року викладач-спеціаліст І категорії музично-теоретичного відділу ОСОБА_1 мала тижневе навантаження 24 години, що становило 1,33 ставки.

01 вересня 2020 року в. о. директора Білоцерківської музичної школи № 3 ОСОБА_3, у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, за відсутності обсягу робіт та чисельності працівників» видано наказ № 10-ОД «Про попередження працівників комунального закладу про майбутнє скорочення штату та чисельності працівників музичної шкоди». Так, у наказі зазначено: підготовити та внести зміни в штатний розпис музичної школи № 3, вивести із штатного розпису шляхом скорочення чисельність працівників, а саме за посадами: викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; концертмейстер-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,89 ставки; секретар - 0,5 ставки; костюмер - 0,5 ставки; завідувач господарством - 0,5 ставки; слюсар-сантехнік - 1 ставка.

Наказом в. о. директора Білоцерківської музичної школи № 3 ОСОБА_3 від 16 грудня 2020 року № 18-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників» введено в дію з 17 грудня 2020 року новий штатний розпис закладу та зі штатного розпису шляхом скорочення чисельності працівників виведені працівники за посадами: викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; завідуючий відділу баян-акордеон - 1; концертмейстер-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,89 ставки; секретар - 0,5 ставки; костюмер - 0,5 ставки; завідувач господарством - 0,5 ставки; слюсар-сантехнік - 1 ставка ( том 2, а. с. 107).

Наказом від 16 грудня 2020 року № 35-к розірвано трудовий договір з викладачем-спеціалістом І категорії ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Підставою для видання такого наказу стали накази від 01 вересня 2020 року № 10-ОД «Про попередження працівників комунального закладу про майбутнє скорочення штату та чисельності працівників музичної шкоди» та від 16 грудня 2020 року № 18-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників», видані за підписом в.о. директора Білоцерківської музичної школи № 3 ОСОБА_3

Відповідно до актів від 10 вересня 2020 року, складених за підписами в. о. директора школи ОСОБА_3, заступника директора ОСОБА_8 та вахтера ОСОБА_6 , 10 вересня 2020 року в приміщенні кабінету № 19 о 16-45 год. в. о. директора школи ОСОБА_3 ознайомила ОСОБА_1 із наказами від 01 вересня 2020 року № 10-ОД та від 27 серпня 2020 року № 07-ОД про те, що її посада буде скорочена, а вона буде звільнена у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників у грудні 2020 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

ОСОБА_1 ознайомилася з текстом наказів, але не погодилася зі звільненням та відмовилася підписувати наказ від 01 вересня 2020 року № 10-ОД «Про попередження працівників комунального закладу про майбутнє скорочення штату та чисельності працівників музичної шкоди» (том 2, а. с. 100-101).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.


................
Перейти до повного тексту