Постанова
Іменем України
17 червня 2022 року
м. Київ
справа № 932/18978/19
провадження № 61-1183св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Дніпровська міська рада, Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі - ДМР), Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (далі - Департамент благоустрою та інфраструктури ДМР), Комунального підприємства «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради (далі - КП «Комунжилсервіс» ДМР) про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування та поновлення на роботі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 01 серпня 2018 року він перебував у трудових відносинах з КП «Комунжилсервіс» ДМР, працюючи на посаді заступника директора з реалізації. Наказом КП «Комунжилсервіс» ДМР від 02 грудня 2019 року № 85/19-К його було звільнено з посади у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Звільнення з роботи вважає незаконним та таким, що вчинене з грубим порушенням норм трудового законодавства.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника КП «Комунжилсервіс» ДМР від 02 грудня 2019 року №85/19-К про припинення з ним трудового договору у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а також поновити його на посаді заступника директора з реалізації КП «Комунжилсервіс» ДМР.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська
від 21 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що факт зміни в організації виробництва і праці КП «Комунжилсервіс» ДМР підтверджено, рішення щодо таких змін позивачем не оскаржувалось та й не може бути ним оскаржено. На підприємстві після змін в організації виробництва і праці відсутні посади за професією чи спеціальністю позивача, позовна заява з цього приводу не містить мотивів та доказів, так само як і щодо наявності у позивача більш високої кваліфікації і продуктивності праці в порівнянні з іншими особами.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2021 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ начальника КП «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради від 02 грудня 2019 року № 85/19-К про припинення трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з реалізації КП «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з реалізації КП «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем не було дотримано покладений на роботодавця законом обов`язок щодо працевлаштування працівника, що вивільняється, шляхом надання йому пропозицій з усіх наявних вакансії та роботи, які останній у силу кваліфікації може виконувати, в результаті чого права позивача внаслідок незаконного звільнення були порушені.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
18 січня 2022 року КП «Комунжилсервіс» Дніпровської міської ради, засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, та, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 280/82/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 206/2500/20, від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15-ц.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу як окремий процесуальний документ ОСОБА_1 не подано, проте в електронній формі направлено на адресу Верховного Суду документи, з яких вбачається, що він мобілізований до Збройних Сил України та призначений на посаду кулеметника другого стрілецького відділення першого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини А-7221.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 працював у КП «Комунжилсервіс» ДМР на посаді заступника директора з реалізації.
Рішенням від 24 липня 2019 року № 30/47 Дніпровська міська рада надала дозвіл на передачу з балансу КП «Комунжилсервіс» ДМР на баланс КП «Теплоенерго» ДМР котелень, теплових розподільчих пунктів, насосних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузлів обліку теплової енергії та інших активів згідно з переліком (додатком) (а. с. 80-82).
На виконання вказаного рішення КП «Комунжилсервіс» ДМР видано наказ від 27 серпня 2019 року № 03/1 «Про передачу об`єктів теплопостачання». Факт передачі підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 16 жовтня 2019 року та додатком до нього, а також довідкою бухгалтера підприємства (а. с. 58-62).
01 жовтня 2019 року КП«Комунжилсервіс» ДМР видано наказ № 118 «Про скорочення штату підприємства та попередження працівників підприємства, які підлягають звільненню» (а. с. 12).
Підставами для видання зазначеного наказу було рішення Дніпровської міської ради від 24 липня 2019 року № 30/47 та наказ КП «Комунжилсервіс» від 27 серпня 2019 року № 03/1. Згідно з додатком 3 до вказаного наказу посади усіх заступників директора, в тому числі й заступника з реалізації, виведено зі штату підприємства. Факт повідомлення позивача про майбутнє звільнення підтверджується його особистим підписом у відомості із проставленням дати ознайомлення - 01 жовтня 2019 року (а. с. 69-74).
Наказом керівника КП «Комунжилсервіс» ДМР від 02 грудня 2019 року затверджено новий штатний розпис з 03 грудня 2019 року у кількості 5-ти осіб.
Згідно з довідкою КП «Комунжилсервіс» ДМР від 25 травня 2020 року № 34 станом на 25 травня 2020 року штат підприємства складає 5 осіб: директор; відділ бухгалтерії - 3 одиниці; інженер по роботі з юридичними та фізичними особами - боржниками за надані послуги теплопостачання.
Наказом керівника КП «Комунжилсервіс» ДМР від 02 грудня 2019 року № 85/19-к, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з реалізації у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (а. с.11).
Позивач не був членом профспілкової організації підприємства.
За довідкою від 25 травня 2020 року № 34 на момент звільнення ОСОБА_1 у підприємства не було можливості забезпечити реалізацію переважного права позивача на залишення на роботі, інші посади йому не були запропоновані, оскільки при скороченні посади, яку він займав, у штаті не було інших посад, що відповідали б його освіті, кваліфікації та були б вакантні.
У цій справі суди встановили, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, відбулася реорганізація установи, що призвело до скорочення чисельності і штату працівників.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.