ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9381/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача- Пеняк І. В. (адвокат),
відповідача - Данилової М. В. (в порядку самопредставництва),
третьої особи-1 - не з`явилися,
третьої особи-2 - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 (суддя Ярмак О. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 (головуючий - Тищенко О. В., судді Станік С. Р., Шаптала Є. Ю.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"
до Міністерства охорони здоров`я України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Державної установи "Науково-медичний практичний центр "Реабілітація" Міністерства охорони здоров`я України,
2) Фонду державного майна України,
про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про право власності та припинення права власності.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У червні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" (далі - ПрАТ "Закарпаттяобленерго", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України, Міністерство, відповідач) про: 1) витребування на користь ПрАТ "Закарпаттяобленерго" з незаконного володіння МОЗ України будівлі "трансформаторна, Д" (далі - спірна будівля, спірне нерухоме майно, будівля ЗТП № 277), що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс будівель та споруд", який знаходиться за адресою: Закарпатська обл, м. Ужгород, вул. Великокам`яна, буд. 10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1769891321101); 2) визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45619581 від 20.02.2019 в частині державної реєстрації права власності Міністерства на будівлю "трансформаторна, Д", що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс будівель та споруд", який знаходиться за адресою: Закарпатська обл, м. Ужгород, вул. Великокам`яна, буд. 10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1769891321101) (далі - рішення від 20.02.2019, оспорюване рішення); 3) скасування запису про право власності МОЗ України на спірну будівлю, номер запису про право власності: 30380339 (далі - запис № 30380339, оспорюваний запис); 4) припинення права власності Міністерства на будівлю ЗТП № 277, номер запису про право власності: 30380339, з посиланням на положення статей 115, 316, 317, 321, 328, 386, 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 3, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952), статті 12 Закону України "Про господарські товариства", статей 11, 37 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 2 Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", пункту 4 Порядку підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 12.01.2017 № 17 (далі - Порядок № 17).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що перебування будівлі ЗТП № 277 у власності інших суб`єктів, окрім позивача, є неправомірним та порушує право власності ПрАТ "Закарпаттяобленерго", оскільки Товариство ще в 1995 році набуло право власності на спірну будівлю в результаті її внесення до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" в процесі приватизації майна державних підприємств, одним із етапів якої була корпоратизація.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021, у позові відмовлено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 346, 387, 388, 1212 ЦК України, статей 2, 26 Закону України № 1952, статей 13, 73, 74, 76- 79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність позивачем належними і допустимими доказами набуття ним права власності на спірну будівлю раніше, ніж відповідач, оскільки: 1) матеріали справи не містять як доказів, з яких би вбачався розмір статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" (далі - ДАЕК "Закарпаттяобленерго") на момент її створення, так і доказів, з яких можливо встановити, які об`єкти нерухомого майна, їх місцезнаходження та вартість, становлять на момент створення ДАЕК "Закарпаттяобленерго базу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, тобто позивачем не підтверджено обставин вірогідного внесення будівлі ЗТП № 277 до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго саме в 1995 році. Натомість матеріали справи містять вірогідні докази того, що спірний об`єкт нерухомості належить до комплексу будівель та споруд Державної установи "Науково-медичний практичний центр "Реабілітація" МОЗ України (далі - ДУ "НМПЦ "Реабілітація" МОЗ України, Установа) та знаходиться на земельній ділянці, відведеній третій особі-1 на праві постійного землекористування; 2) зважаючи на дату складання та підписання (09.06.2016) Фондом державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд, третя особа-2) Переліку майна, переданого до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго", вказаний документ не є вірогідним доказом внесення спірного об`єкта нерухомості до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго", а в подальшому й до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго", адже станом на 2016 рік спірне нерухоме майно як складова частина комплексу будівель, розташованих за адресою: м. Ужгород вул. Великокам`яна, 10, вже було зареєстровано за Державою Україна в особі Верховної Ради України (балансоутримувач - Науково-практичне об`єднання "Реабілітація" МОЗ України), а саме на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 25.03.2009 № 89, про що було видано свідоцтво від 23.06.2009 про право власності на нерухоме майно серії САС № 176572; 3) сам по собі наказ Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.07.1993 № 123 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" не є належним підтвердженням виникнення у позивача в 1995 році права власності на спірне нерухоме майно.
При цьому суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, виходив з того, що: 1) предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння, тоді як наявні у справі докази та обставини, зазначені Товариством в позовній заяві свідчать про те, що позивач володіє спірним нерухомим майном, адже будівля ЗТП № 277 перебуває на його балансі та позивач здійснює її обслуговування, тобто позивач є фактичним володільцем спірної будівлі, яка не вибувала з володіння позивача ні за волею позивача, ні всупереч його волі, що виключає задоволення віндикаційного позову в цій справі; 2) рішення виконкому Ужгородської міської ради від 29.03.2009 № 89, на підставі якого було оформлене свідоцтво від 23.06.2009 про право власності на нерухоме майно серії САС № 176572, та саме свідоцтво на момент розгляду справи є чинними, не скасовані та не визнані незаконними, відтак доводи сторін щодо помилкового оформлення такого свідоцтва не ґрунтуються на доказах, а є лише припущеннями; 3) належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування); 4) позивач не навів самостійних підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 20.02.2019 та для скасування запису № 30380339, а зважаючи на похідний характер вказаних вимог від вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння, вони також є такими, що не підлягають задоволенню; 5) заявляючи вимогу про припинення права власності Міністерства на спірну будівлю, позивач не зазначає, на якій саме підставі, визначеній законом, суд має припинити право власності відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Закарпаттяобленерго" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 387, 388 ЦК України, статті 21 Закону України "Про власність" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995), статті 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995), абзацу 32 пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995), пункту 5.1 Положення про впорядкування передачі об`єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМУ від 25.11.2003 № 2097 (далі - Положення № 2097), пункту 4 Порядку № 17, статей 74, 75, 86, 173, 236 ГПК України, наголошуючи, що:
1) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 21 Закону України "Про власність" в редакції, чинній станом на 14.07.1995, статті 12 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній станом на 14.07.1995, пунктів 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) (далі - Положення № 508) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18;
2) суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм 387, 388 ЦК України у подібних правовідносинах, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 752/13695/18, від 09.09.2020 у справі № 355/1177/17;
3) суди також не врахували висновку щодо застосування частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020, тобто на час звернення з цим позовом), викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 905/633/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 03.03.2021 у справі № 913/175/20, від 03.03.2021 у справі № 914/285/19;
4) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень абзацу 32 пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", пункту 5.1 Положення № 2097, пункту 4 Порядку № 17 (в контексті підтвердження виникнення права власності Товариства на спірну будівлю Переліком майна, внесеного до статутного фонду товариства, утвореного в процесі корпоратизації, незалежно від дати складання та видачі третьою особою-2 такого Переліку);
5) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норми частини 1 статті 75 ГПК України (в аспекті визнання всіма учасниками справи, в тому числі відповідачем обставин відсутності набуття ним права власності на спірне нерухоме майно);
6) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норми частини 4 статті 75 ГПК України (в аспекті встановлення судовими рішеннями в справах № 907/463/20, № 907/445/20, № 308/5964/20, які набрали законної сили, обставин внесення в 1995 році до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" (правонаступником якої є скаржник) об`єктів, вказаних у Переліку майна, виданого Фондом 09.06.2016);
7) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норм частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) та статті 173 ГПК України (в контексті того, чи можуть вважатися вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності відповідача на спірне майно та про припинення права власності відповідача на спірне майно самостійними в співвідношенні з вимогою про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння);
8) судами належним чином не досліджено зібрані в справі докази в їх сукупності, а саме складений Фондом Перелік майна від 09.06.2016, наказ Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.07.1993 № 123 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго", рішення виконкому Ужгородської міської ради від 29.03.2009 № 89, свідоцтво від 23.06.2009 про право власності на нерухоме майно серії САС № 176572.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Міністерство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Закарпаттяобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі № 910/9381/20 і призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 03.03.2022.
03.03.2022 розгляд справи № 909/328/18 не відбувся в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, наслідком чого стало введення воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2022 постановлено здійснити розгляд справи № 910/9381/20 за касаційною скаргою ПрАТ "Закарпаттяобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у судовому засіданні 14 червня 2022 року.
Справа розглядається судом касаційної інстанції в розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Указів Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".
9. 24.02.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання Товариства про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в зв`язку з виключною правовою проблемою, що, на думку скаржника, полягає в наявності глибоких і триваючих розходжень у правових позиціях судів першої інстанції при розгляді справ з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а саме щодо питання виникнення права власності в господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації, та щодо доказів, якими може підтверджуватися факт внесення майна до статутного фонду таких господарських товариств, зокрема, чи є таким доказом перелік майна, складений Фондом більш як через 20 років після створення господарського товариства та формування його статутного фонду. Наслідком зазначених розбіжностей, на думку заявника, є невизначеність права власності ПрАТ "Закарпаттяобленерго" на будівлі трансформаторних підстанцій, оскільки судовими рішеннями в одних справах Товариство визнається власником майна, внесеного до його статутного капіталу, що підтверджується відповідним переліком майна, виданим ФДМУ в порядку, встановленому Законом України "Про Фонд державного майна України", а в інших справах з аналогічним предметом та доказами Товариство вже не визнається власником такого майна.
Проте, колегія суддів залишає зазначене клопотання без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Зі змісту наведеної норми процесуального права вбачається, що для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявні обставини, які свідчать про відсутність усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначено на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Водночас заявником не викладено правової проблеми в застосуванні положень статті 21 Закону України "Про власність" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995), статті 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995), статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", пунктів 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995), пункту 5.1 Положення № 2097 та пункту 4 Порядку № 17, ним не обґрунтовано, що саме становить складність застосування відповідних положень цивільного законодавства у зазначеній правовій ситуації, не наведено аргументів на підтвердження невизначеності поставлених ним правових питань на нормативному рівні, неможливості подолання проблеми за допомогою наявних процесуальних механізмів. При цьому наявні суперечливі аргументи скаржника зводяться передусім до посилань на ухвалення виключно судами першої інстанції різних судових рішень у справах з аналогічними предметом і підставами позову, тобто за умов неприйняття остаточних судових рішень за результатами їх перегляду в апеляційному та касаційному порядку, а натомість в поданому клопотанні Товариство визнає, що з питання застосування зазначених норм матеріального права Верховним Судом вже сформовано правовий висновок у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18, що не може свідчити про відсутність усталеної судової практики з відповідного питання.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України Суд, керуючись внутрішнім переконанням у кожному конкретному випадку оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає Суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Натомість Товариство належним чином не довело та не обґрунтувало того, що справа № 910/9381/20 дійсно містить виключну правову проблему, а її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідною для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики у справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин, що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення відповідного клопотання скаржника.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.07.1995 № 123 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" було затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, засновано ДАЕК "Закарпаттяобленерго" на базі Закарпатського обласного підприємства електричних мереж та затверджено її статут.
Відповідно до пункту 1.2 Статуту ПрАТ "Закарпаттяобленерго" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів (рішення єдиного акціонера від 03.01.2020), ПрАТ "Закарпаттяобленерго" є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго". Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" є зміненим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" (далі - ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго"), у зв`язку з набранням чинності Законом України від 17.09.2008 № 514-VІ "Про акціонерні товариства". ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" створено шляхом перетворення ДАЕК "Закарпаттяобленерго" у ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» та є правонаступником ДАЕК "Закарпаттяобленерго". ДАЕК "Закарпаттяобленерго" заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.07.1995 № 123 шляхом перетворення Закарпатського обласного підприємства електричних мереж у ДАЕК "Закарпаттяобленерго" відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", та є правонаступником Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.
Таким чином, ДАЕК "Закарпаттяобленерго", правонаступником якої є позивач, було засновано на базі Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.
11. З матеріалів інвентаризаційної справи № 3376 Комунального підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" вбачається, що в 2008 році здійснювалося технічне обстеження на предмет експлуатаційної придатності основних конструктивних елементів будівель Закарпатського науково-практичного об`єднання "Реабілітація" в м. Ужгороді Закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Медінжсервіс", за результатами якого надано відповідний технічний висновок. Відповідно до зазначеного технічного висновку обласне територіальне медичне науково-практичне об`єднання "Реабілітація" є центром спеціалізованої медичної допомоги населенню району з організаційно-методичним центром. Комплекс будівель розташовано на вул. Великокам`яній, 10 у м. Ужгороді та складається з будівель, збудованих по типовим проектам по потужним характеристикам. Лікувальний заклад забезпечено матеріально-технічною базою для безпечного функціонування споруд, пацієнтів, персоналу та відвідувачів з виконанням інженерних мереж (внутрішніх) на рівні 90-х років. В комплекс будівель входять допоміжні споруди: (а) склад, б) гараж та в) трансформаторна п/станція 2*250 кВа - типове будівництво, яке обслуговується "Закарпаттяобленерго".
12. У Переліку майна, переданого до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго", підписаному заступником Голови ФДМУ 09.06.2016, під порядковим номером 9003 зазначено Будівлю ЗТП № 277, вул. В. Кам`яна, 10, інвентарний номер об`єкта - 720, вартість, за якою об`єкт включено до статутного фонду товариства станом на 01.06.1995, - 155621939 куп.крб.
13. Спірне нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності, виданого 23.06.2009 виконкомом Ужгородської міської ради, під найменуванням "трансформаторна, Д" у складі об`єкта нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта: 1769891321101, "комплекс будівель та споруд", адреса: Закарпатська обл, м. Ужгород, вулиця Великокам`яна, будинок 10; номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 27609478; форма власності - державна, власник - МОЗ України, код ЄДРПОУ 00012925, відомості про реєстрацію до 01.01.2013 - Реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 27609478, 24.06.2019, реєстратор - Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода", що підтверджується інформаційною довідкою від 23.04.2020 № 207410060 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
14. 11.06.2020 на підставі рішення державного реєстратора Муругової Анастасії Сергіївни Перечинської райдержадміністрації Закарпатської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52603368, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта 2097615721101,"будівля ЗТП № 277", загальна площа (м2): 40,5, адреса: Закарпатська обл, м. Ужгород, вулиця Великокам`яна, будинок 10 "в" та зареєстровано право приватної власності за власником - ПрАТ "Закарпаттяобленерго" (код ЄДРПОУ 00131529). Підстава для державної реєстрації права власності: наказ "Про створення ДАЕК "Закарпаттяобленерго", серія та номер 123, виданий 14.07.1995, видавник: Міністерство енергетики та електрифікації України; лист "Щодо надання переліку нерухомого майна", серія та номер 10-21-10956, виданий 09.06.2016, видавник: ФДМУ; перелік майна, переданого до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго", виданий 09.06.2016, видавник: ФДМУ; довідка, серія та номер: 116/04-03/20, виданий 18.05.2020, видавник: Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради; технічний паспорт, серія та номер: 8376, виданий 16.09.2019, видавник: Комунальне підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" Ужгородської міської ради.
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
16. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами обставин первісного (в порівнянні з відповідачем) набуття ним права власності на спірну будівлю закритої трансформаторної підстанції (ЗТП № 277), оскільки Міністерству відповідний правовстановлюючий документ (свідоцтво від 23.06.2009 про право власності на нерухоме майно серії САС № 176572) було видано раніше в часовому вимірі (майже на 7 років), ніж складений Фондом у червні 2016 року Перелік майна, внесеного до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго", на який Товариство посилається на обґрунтування вимог віндикаційного позову.
17. Проте, колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок судів попередніх інстанцій та водночас погоджується з твердженням скаржника про неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови висновків щодо застосування норм статті 21 Закону України "Про власність" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995), статті 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995), пунктів 15, 16 Положення № 508 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18, а також висновків щодо застосування норм 387, 388 ЦК України у подібних правовідносинах, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 752/13695/18, від 09.09.2020 у справі № 355/1177/17, з огляду на таке.
18. Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) право колективної власності виникає на підставі, зокрема перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.
Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) передбачено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
За змістом пунктів 15, 16 Положення № 508 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об`єктів приватизації та оренди.
19. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18 (зі спору, що виник з подібних правовідносин), у якій судові рішення судів попередніх інстанцій було скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області, сформульовано такі правові висновки:
"Правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного підприємства, є рішення засновника відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.
Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації".
При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18 виходив з тих встановлених судами фактичних обставин, що вартість майна Львівського заводу фрезерних верстатів, яке включалося до статутного фонду ВАТ "ЛЗФВ", визначалася у Акті оцінки, складенню якого передувала інвентаризація майна Львівського заводу фрезерних верстатів. Ідентифікація основних засобів, включених до статутного фонду ВАТ "ЛЗФВ", здійснювалася за матеріалами інвентаризації (інвентаризаційний опис № 72, відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв за станом на 01.10.1994, що складена згідно з Додатком 3 до Методики оцінки вартості об`єктів приватизації (постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 № 717), і яка є додатком до Акта оцінки). Отже, внаслідок корпоратизації Львівського заводу фрезерних верстатів та перетворення його у ВАТ "ЛЗФВ" все майно, включене до статутного фонду останнього, в тому числі й спірний пожежний резервуар, стали власністю ВАТ "ЛЗФВ". Дата виникнення права власності ВАТ "ЛЗФВ" щодо такого майна - 04.01.1995 (дата реєстрації ВАТ "ЛЗФВ").
20. Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
21. Перевіряючи застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що обмежившись передусім посиланням на недоведеність позивачем обставин вірогідного внесення будівлі ЗТП № 277 до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго саме в 1995 році з огляду на видачу Фондом лише в червні 2016 року Переліку майна, внесеного до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго", суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм статті 21 Закону України "Про власність" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995), статті 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995), пунктів 15, 16 Положення № 508 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18, оскільки ухилилися від надання оцінки тим істотним обставинам, на існуванні яких наполягає позивач в аспекті підтвердження виникнення в 1995 році права власності Товариства на спірну будівлю Переліком майна, внесеного до статутного фонду товариства, утвореного в процесі корпоратизації, незалежно від дати складання та видачі третьою особою-2 такого Переліку.
22. Водночас у пунктах 10.10, 10.29, 10.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 викладено такі висновки щодо застосування норм 387, 388 ЦК України у подібних правовідносинах:
"Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.