ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 572/2696/18
провадження № 51-5726км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О. П.,
суддів Наставного В.В., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Дехтярук О.К.,
захисника Кубова А.В.,
представник потерпілого Халепа С.В.,
в режимі відеоконференції:
захисника Зражевської Я.О.,
засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника Зражевської Я.О. в інтересах засудженого ОСОБА_2 , засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030110000538, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше судимого 12 квітня 2018 року вироком Дубровицького районного суду Рівненської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України.
Короткий зміст оскаржених судових рішень:
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 11 червня 2021 року засуджено:
ОСОБА_2 до покарання у виді :
- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України -позбавлення волі строком на 10 років без конфіскації майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України -позбавлення волі строком на 9 років без конфіскації майна;
- за ч. 3 ст. 289 КК України - позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 185 КК України -позбавлення волі строком на 3 роки;
- за ч. 2 ст. 194 КК України -арешту строком на 45 діб.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 10 років без конфіскації майна.
ОСОБА_1 до покарання у виді:
- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - позбавлення волі строком на 10 років без конфіскації майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України -позбавлення волі строком на 9 років без конфіскації майна;
- за ч. 3 ст. 289 КК України -позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 185 КК України -позбавлення волі строком на 3 роки;
- за ч. 2 ст. 194 КК України - арешту строком на 45 діб.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Вирок Дубровицького районного суду від 12 квітня2018 року відносно ОСОБА_1 ухвалено виконувати самостійно.
Вироком Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким:
ОСОБА_2 призначено покарання за :
- п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі строком на 15 років;
- ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 років без конфіскації майна;
- ч. 3 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна;
- ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- ч. 2 ст. 194 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 15 років без конфіскації майна.
ОСОБА_1 призначено покарання за:
- п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі строком на 15 років;
- ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 9 років без конфіскації майна;
- ч. 3 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна;
- ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 194 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 15 років без конфіскації майна.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у тому, що вони на початку березня 2018 року, умисно, з метою заволодіння майном ОСОБА_3 , вирішили здійснити напад на останнього. З цією метою заздалегідь підшукали в якості знаряддя вчинення злочину фрагмент металевої труби, торцевий (накидний) гайковий ключ та газовий балончик «Терен 4м».
Заздалегідь розподіливши ролі з ОСОБА_1 та реалізуючи свій умисел, ОСОБА_2 , шляхом обману, під приводом укладання усної угоди на купівлю-продаж каміння бурштину-сирцю, шляхом здійснення телефонних дзвінків 7 та 8 березня 2018 року, запросив ОСОБА_3 приїхати 09 березня 2018 року до центру м. Дубровиця Рівненської області.
09 березня 2018 року, приблизно об 11:30, діючи за попередньою домовленістю, ОСОБА_1 , будучи на вул. Тисячолітття Дубровиці, 1 у м. Дубровиця Рівненської області, запропонував потерпілому ОСОБА_3 на автомобілі останнього марки «Volkswagen Passat B5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхати до житлового будинку в АДРЕСА_3 .
Продовжуючи свої злочинні дії, неповнолітній ОСОБА_1 , вийшовши з ОСОБА_3 з автомобіля, в АДРЕСА_3 бризнув останньому в обличчя з газового балончика «Терен 4м».
Після чого ОСОБА_2 , змушуючи ОСОБА_3 повернути грошовий борг за раніше реалізований йому бурштин-сирець, умисно наніс потерпілому фрагментом металевої труби не менше двох ударів по колінах, не менше трьох ударів по руках і тулубу та не менше одного удару в ділянку голови. Відразу після цього, ОСОБА_1 умисно наніс один удар торцевим (накидним) гайковим ключем в ділянку голови ОСОБА_3 .
З метою унеможливити опір з боку потерпілого, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зв`язали йому руки проводом із затискачами, який взяли в автомобілі останнього. Отримавши тілесні ушкодження в результаті нанесених ударів неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і сприймаючи їхні дії як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, підкорившись їх вимогам, ОСОБА_3 заліз в багажне відділення свого автомобіля.
Одразу після цього, неповнолітній ОСОБА_1 спільно з неповнолітнім ОСОБА_2 , перебуваючи у АДРЕСА_3 , незаконно заволоділи транспортним засобом «Volkswagen Passat B5», вартістю 159 788,10 грн., котрий належить ОСОБА_4 та яким на законних підставах користувався ОСОБА_3 , чим завдали потерпілому ОСОБА_4 значної матеріальної шкоди.
У подальшому, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сіли в автомобіль ОСОБА_3 та під керуванням ОСОБА_2 приїхали у безлюдне місце до лісового масиву, де шляхом погроз на адресу потерпілого, змусили його зайти в середину лісосмуги. Не розв`язуючи рук потерпілому, неповнолітній ОСОБА_1 фрагментом металевої труби наніс не менше двох ударів по голові ОСОБА_3 . В результаті отриманих тілесних ушкоджень потерпілий впав на землю. Після цього, неповнолітній ОСОБА_2 , взявши вказаний фрагмент металевої труби, також наніс ним потерпілому один удар в ділянку голови та не менше двох ударів в ділянку ребер. Після цього неповнолітній ОСОБА_2 наніс ногою ще не менше двох ударів в ділянку тазу ОСОБА_3 .
Внаслідок вищезазначених злочинних дій неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості: легкі тілесні ушкодження за ознаками короткочасного розладу здоров`я; тілесні ушкодження середнього ступеню важкості за ознаками довготривалості розладу здоров`я; тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті ОСОБА_3 на місці події.
Після чого, неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 1000 гривень та 900 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 9 березня 2018 року становить 23714,06 гривень, які знаходились в автомобілі потерпілого та на цьому ж автомобілі залишили місце вчинення злочину.
У подальшому, 9 березня 2018 року, приблизно о 20:00, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 , діючи повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи на автодорозі Рівне-Городище-Староконстянтинів Р05 поблизу с. Мочулище Дубровицького району Рівненської області, шляхом вільного доступу, таємно, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, викрав з салону автомобіля «Volkswagen Passat B5», особисті речі ОСОБА_3 , на загальну суму 5 824 гривень.
Надалі, цього ж дня, приблизно о 20:30, неповнолітній ОСОБА_2 умисно, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_1 , перебуваючи на автодорозі Рівне-Городище-Староконстянтинів Р05 поблизу с. Мочулище Дубровицького району Рівненської області облили транспортний засіб «Volkswagen Passat B5», котрий належав ОСОБА_4 завчасно, купленим бензином й шляхом підпалу повністю знищили його.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, засуджений ОСОБА_2 та його захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушують питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, а також з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Стверджують, що при розподілі справи в апеляційному судді та визначенні судді були допущенні процесуальні порушення, зокрема Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Так, до складу колегії суддів при розгляді даної справи входила суддя Ковальчук Н.М., яка була у складі судової палати з розгляду цивільних справ і не мала права, на їх думку, залучатися до колегії суддів з розгляду справ кримінального провадження. Крім того, вважають, що у судді відсутня належна кваліфікація щодо розгляду кримінальних справ, в тому числі щодо розгляду кримінальних справ щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми.
Також зазначають, що апеляційним судом порушені загальні засади призначення покарання, внаслідок чого суд визначив засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивують тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави призначити більш м`яке покарання.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 також ставить питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з підстав вказаних у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_2 та його захисника й неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Щодо висловленої незгоди з призначеним йому покаранням, то вважає, що суд призначив йому занадто суворе покарання без належного врахування його віку, в якому він вчинив кримінальні правопорушенні, даних про його особу. Вважає, що йому слід було призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні захисники та засуджені підтримали касаційні скарги, а прокурор та представник потерпілого заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновоки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та правильність кваліфікації їх дій за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Що стосується доводів засуджених і захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.