ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 171/869/21
провадження № 51-838км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Матієк Т.В., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Зленка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040410000766 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Черчичі Володимир-Волинського району Волинської області, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України.
Вступ
ОСОБА_1 09 грудня 2020 року, виконуючи свої професійні обов`язки помічника вихователя 5-го розряду дошкільного навчального закладу
(ясла-садок), спричинила малолітньому потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_1 за ч. 1
ст. 137 КК України.
Апеляційний суд, після розгляду скарги прокурора, змінив вирок районного суду в частині призначеного покарання та виключив з його резолютивної частини посилання на призначення ОСОБА_1 додаткового покарання.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на такі доводи:
Про правильність застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при зміні рішення суду першої інстанції в частині призначення покарання та наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені такого рішення.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від
22 вересня 2021 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 137 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основоного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона щ 09 грудня 2020 року,
о 10:50, виконуючи свої професійні обов`язки помічника вихователя 5-го розряду дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Малятко» Апостолівської міської ради Дніпропетровської області, що розташований на вул. Визволення, 31 у м. Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області, будучи на робочому місці, привела вихованця дошкільного закладу малолітнього
ОСОБА_2 до туалетної кімнати, що розташована у приміщенні зазначеного дошкільного закладу, для його миття від забруднення. В цей момент,
ОСОБА_1 , неналежно ставлячись до виконання своїх професійних обов`язків, в порушення посадових інструкцій помічника вихователя, внаслідок недбалого до них ставлення, не впевнившись в тому, що температура води не завдасть шкоди здоров`ю вихованця, гарячою водою помила йому нижні кінцівки, внаслідок чого малолітній отримав термічні опіки, що за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, що заподіяло істотну шкоду здоров`ю малолітнього ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року вирок районного суду змінено в частині призначеного покарання та постановлено виключити з резолютивної частини вироку суду першої інстанції посилання суду на призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Також постановлено вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 1 ст. 137 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
У решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій засудженої та призначення основного покарання з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням із встановленим іспитовим строком, порушує питання про скасування постановленої ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Обґрунтовуючи свої доводи, прокурор, зазначає, що змінюючи рішення районного суду щодо ОСОБА_1 у частині призначення їй додаткового покарання, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про виключення з резолютивної частини вироку суду першої інстанції посилання суду на призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, скільки засуджена на даний час не займає посаду помічника вихователя й не займається діяльністю, пов`язаною з забезпеченням організації та проведення навчально-виховного процесу та взагалі не працює.
При цьому за твердженням сторони обвинувачення, апеляційний суд повною мірою не врахував того, що призначене судом першої інстанції додаткове покарання сприятиме недопущенню вчинення засудженою кримінальних правопорушень щодо дітей з використанням посад, пов`язаних із освітнім процесом та здійсненням діяльності, пов`язаної з забезпеченням організації та проведення навчально-виховного процесу.
Зазначені обставини, на думку прокурора, указують на необхідність застосування до засудженої додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посаду помічника вихователя і займатись діяльністю, пов`язаною з забезпеченням організації та проведення навчально-виховного процесу, а його не призначення не відповідатиме меті покарання.
Крім цього, прокурор вказує на те, що у резолютивній частині вироку суду першої інстанції рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю цим судом чітко не сформульовано, не зазначено, права обіймати які посади і займатись якою діяльністю позбавлена засуджена.
На зазначені вище доводи прокурор звертав увагу в апеляційній скарзі, проте вони залишилися поза увагою апеляційного суду. Окрім цього, вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
прокурора не подавалися.
У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також вид та розмір призначеного їй основного покарання з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням із встановленим іспитовим строкому касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Щодо правильності застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при зміні рішення суду першої інстанції в частині призначення покарання та наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені такого рішення, то колегія суддів зазначає такі мотиви.