ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 752/14562/19
провадження № 51-6058км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Антонюк Н.О.,
Голубицький С.С.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кулаківський К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100010003024, 12019100010005383, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурорвиклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м`якість.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не надав належної оцінки апеляційним вимогам прокурора, не навів в ухвалі достатніх доводів на їх спростування та не вказав переконливих підстав, на яких залишив апеляційну скаргу без задоволення.
Зазначає, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням,належним чином не врахував конкретних обставин провадження, а саме того, що він неодноразово був засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, проте висновків для себе не зробив, що свідчить про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Вважає, що ОСОБА_1 визнав вину тільки з метою уникнути справедливого покарання.
Стверджує, що в ході апеляційного перегляду провадження не встановлено достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України, тобто застосовано закон, який не підлягає застосуванню.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
За ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок стосовно ОСОБА_1 - без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 червня 2019 року близько 12:30, перебуваючи на дев`ятому поверсі будинку АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу повторно таємно викрав належний ОСОБА_2 велосипед марки "Avanti", заподіявши потерпілому матеріальну шкоду в сумі 5500 грн.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і правильності кваліфікації його дій прокурор у касаційній скарзі не оскаржує.
Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, не дотримався вказаних вимог закону.
У ч. 2 ст. 50 КК Українизазначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.