Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 759/253/20
провадження № 61-6029св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабенко Сергій Сергійович,на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у складі судді Войтенко Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позову посилалося на таке. 16 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № KIL0GI0000001629, за умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 305 000,00 грн на термін до 16 листопада 2032 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
На порушення умов зазначеного договору та положень статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував та станом на 24 вересня 2019 року мав заборгованість у розмірі 1 917 679,28 грн, яка складається з: 293 139,31 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 451 711,05 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 172 828,92 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2007 року № KIL0GI0000001629 у розмірі 744 850,36 грн, з яких: 293 139,31 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 451 711,05 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 424 128,90 грн, яка складається із: 293 139,31 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 130 989,59 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач свої зобов`язання з погашення кредитної заборгованості виконував неналежним чином, користувався кредитними коштами та лише частково погашав заборгованість, у зв`язку з чим станом на 24 вересня 2019 рокуутворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку, зокрема, заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню в повному обсязі, а за відсотками - в межах трирічної позовної давності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабенко С. С.,звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що розрахунок заборгованості позичальника здійснено неправильно, він є необґрунтованим та недоведеним. У матеріалах справи немає документів, що підтверджують факт видачі позичальнику кредитних коштів і це унеможливлює встановлення судом дати видачі коштів та обсягу цих коштів. Умова пункту 6.4 кредитного договору (пеня в розмірі 1 % за кожен день прострочки) суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин та є нікчемною. Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку виконання зобов`язань за кредитним договором суперечить чинному законодавству, оскільки між сторонами існують лише невиконані зобов`язальні правовідносини. Позивачем заявлено позов після спливу позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі
№ 6-14цс14; Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 01 лютого 2018 року у справі № 1622/17061/2012 (провадження
№ 61-2843св18), від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17 (провадження № 61-2022св18), встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабенко С. С.,у ційсправі на підставі пункту 4 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані рішення не відповідають.
Суди встановили, що 16 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якої є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № КІL0G0000001629, відповідно до якого банк надав останньому грошові кошти у розмірі 305 000,00 грн на термін до 16 листопада 2032 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Кредит було надано на поліпшення якості окремої квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору кредит надається строком погашення не пізніше 16 листопада 2032 року на поліпшення якості окремої квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору позичальник зобов`язується щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 3 955,90 грн шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у кредитора. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 16 листопада 2032 року.
Згідно з пунктом 2.5 кредитного договору розрахунок відсотків здійснюється, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку, до дати повного погашення кредиту. Відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний день, виходячи із фактичної кількості днів у місяці і 360 днів у році. Нарахування відсотків здійснюється на дату їх сплати. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати по останню дату поточного періоду сплати включно. Дата остаточного погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту. Періодом сплати або платіжним періодом вважається період, у якому позичальник повинен сплатити ануїтетний платіж і дорівнює одному місяцю.
Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору виконання позичальником зобов`язань за цим договором (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується: іпотекою нерухомого майна житлового призначення, квартири АДРЕСА_1 , визначеного в іпотечному договорі.
На забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 16 листопада 2007 року № КІL0G0000001629, того ж дня між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № КІL0G0000001629, відповідно до умов якого останній передав, а позивач прийняв в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2014 року в справі № 759/5075/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки та укладення від імені відповідача банком договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем. Виселено відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у зазначеній квартирі.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2014 року в частині виселення змінено та викладено в новій редакції, а саме: виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 04 червня 2015 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2014 року скасовано, резолютивну частину судового рішення викладено у редакції, відповідно до якої позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором від 16 листопада 2007 року № КІL0G0000001629 у розмірі 562 525,17 грн звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить останньому шляхом продажу вказаного предмета іпотеки та укладення від імені відповідача банком договору купівлі-продажу. Виселено відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх малолітнього сина ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 04 червня 2015 року в частині виселення відповідачів скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2016 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2014 року в частині виселення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позовній вимозі банку про виселення відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили, банку видано виконавчий лист.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 04 червня 2015 року в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу з прилюдних торгів відмовлено.
Згідно з поданим банком розрахунком заборгованості станом на 24 вересня 2019 року відповідач мав заборгованість у розмірі 1 917 679,28 грн, яка складається з: 293 139,31 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 451 711,05 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (за період з 16 листопада 2007 року до 24 вересня 2019 року); 1 172 828,92 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.