Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 750/11346/19
провадження № 61-1822св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Чернігівська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Євстафієвої О. К., Бечка Є. М., Губар В. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Чернігівської міської ради з позовом, просила встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з березня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня смерті останнього) за адресою: АДРЕСА_1 , та встановити, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після його смерті.
На обґрунтування позову посилалася на те, що вони разом з ОСОБА_2 , починаючи з березня 2004 року та до дня смерті ОСОБА_2 , проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить їй, вели спільний побут та господарство і мали спільний бюджет. За час спільного проживання у них народилася дитина ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_2 вона провела кремацію його тіла та ритуальні обряди. Правовстановлюючі документи та показання свідків також підтверджують факт її проживання з ОСОБА_2 разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факт прийняття спадщини останньою. Встановлення цих фактів необхідне їй для оформлення спадкових прав, що належать їй як спадкоємиці за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що лише за показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлено факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрацією шлюбу. У матеріалах справи відсутні інші належні письмові докази, які б підтверджували доводи позивачки щодо існування між нею та ОСОБА_2 відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та побуту, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однією сім`єю як чоловіка й жінки без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 21 листопада 2007 року до 21 листопада 2017 року. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на підставі наявних у матеріалах справи доказів, під час розгляду справи підтвердився факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка й жінки без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 21 листопада 2007 року до 21 листопада 2017 року. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали разом за однією адресою на дату смерті останнього, то відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 1268 ЦК України ОСОБА_1 (спадкоємець четвертої черги) вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 . Тобто цей факт випливає з наведених норм права та встановлених судом обставин справи, тому немає необхідності ухвалювати рішення про задоволення позовних вимог в цій частині
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У лютому 2021 року Чернігівська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що наявні у матеріалах справи докази, на підставі яких суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про задоволення позову, є неналежними та не вказують на наявність між сторонами відносин, притаманних подружжю. Зокрема, документи, якими підтверджується смерть спадкодавця, дозвіл прокурора на видачу тіла, замовлення на організацію та проведення ритуальних послуг та понесеними у зв`язку з цим втратами, є неналежними доказами, оскільки зазначені документи датовані та видані після смерті померлого, а тому не є доказами, що підтверджують факт проживання однією сім`єю позивачки з ОСОБА_2 протягом п`яти років до дня відкриття спадщини. Також не є належними доказами відомості у закордонних паспортах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договір на туристичне обслуговування, заявка на тур, копії фотокарток, оскільки факт спільного відпочинку сторін, не може свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю протягом вказаного періоду. Апеляційний суд не врахував, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про введення спільного господарства, спільного побуту, наявності спільних прав та обов`язків.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Верховним Судом у постановахвід 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/5-ц, від 12 листопада 2020 року у справі № 750/12880/19, від 06 квітня 2020 року у справі № 738/1452/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17.
У квітні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кравченко В. В., просила касаційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у суді касаційної інстанції.
На обґрунтування відзиву посилалася на те, що у матеріалах справи наявні належні докази на підтвердження позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чернігівської міської ради на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди встановили, що у паспорті ОСОБА_1 відсутні відомості про перебування її у шлюбі (т. 1, а. с. 13-15).
Згідно з повідомленням Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 31 травня 2019 року № 50.6-38/551/15.23 ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 з 04 вересня 1998 року, який розірваний 15 липня 2005 року.
Інших відомостей про перебування ОСОБА_2 у шлюбі, у тому числі протягом спірного періоду, у справі немає.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 16 липня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком В. Д. та зареєстрованого у реєстрі за № 2602, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 24).
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 21 травня 2011 року серії НОМЕР_1 , виданого повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, відомо, що її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 23).
15 травня 2015 року ОСОБА_1 подала до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації заяву № 550 про призначення житлової субсидії. У цій заяві зазначала, що у вказаній квартирі ОСОБА_1 проживає тільки з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та що вона є одинокою матір`ю (т. 1, а. с. 203).
Відповідно до довідок Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» від 26 травня 2015 року, від 01 березня 2017 року № 530, від 19 травня 2016 року № 4901 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею також зареєстрована та проживає донька ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 27, 204, 206).
Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працює на посаді каштеляна у гуртожитку № 3 Національної академії післядипломної освіти іменні ОСОБА_6 з 04 вересня 2018 року до цього часу (т. 1, а. с. 28-36).
Відповідно до копії договору дарування від 12 серпня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Фефеловою Ю. К. за реєстраційним № 2-4776, і копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради від 08 вересня 2008 року № 20146012 ОСОБА_2 є власником 8/25 частини квартири АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 18, 19).
Копією довідки КП «ЖЕК-10» Чернігівської міської ради від 11 жовтня 2016 року підтверджується, що у квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_2 був зареєстрований один (т. 1, а. с. 165).
З жовтня 2016 року до листопада 2017 року ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 , отримував житлову субсидію, яку з грудня 2017 року відмінено у зв`язку з його смертю.
Згідно з поданими ОСОБА_2 деклараціями він мешкав за зазначеною адресою один і був безробітним.
Ці обставини підтверджено копіями матеріалів справи отримувача житлової субсидії ОСОБА_2 , заведеної Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (т. 1, а. с. 155-166).
З наявних у справі копій закордонного паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_3 та закордонного паспорта ОСОБА_2 № НОМЕР_4 , роздруківок туристичної компанії «Turtess», договору на туристичне обслуговування від 22 грудня 2007 року № 2556, що укладений між ТОВ «АСТА» та ОСОБА_1 , заявки на тур до договору-доручення від 22 грудня 2007 року № 2556, ваучера туриста, договорів комплексного страхування подорожуючих за кордон № 00837-3167325 від 24 грудня 2007 року, серії 121 № 0149124 від 13 листопада 2008 року, серії АТ № 658915 на строк дії з 15 жовтня 2009 року до 22 жовтня 2009 року, квитанції до прибуткового касового ордера від 22 грудня 2007 року, яка свідчить про оплату поїздки до Єгипту на суму 7 319,00 грн, випливає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом здійснювали поїздки на відпочинок за кордон (т. 1, а. с. 46, 47-48, 49-50, 51, 52-57, 58-59, 60, 61, 62).
Копіями фотокарток, на яких зображені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтверджується їхнє спільне проведення часу у колі родичів та друзів (т. 1, а. с. 63-108).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 22 листопада 2017 року (т. 1, а. с. 17), а також копією довідки Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 22 листопада 2017 року № 3519.
Згідно з копією дозволу Київської місцевої прокуратури № 10 на кремацію трупа від 22 січня 2017 року, прокурор видав його «цивільній дружині» ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 11 лютого 1997 року Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, яким дозволено їй отримати у морзі СМЕ м. Києва для кремації труп ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 37).
Організацію поховання ОСОБА_2 здійснювала ОСОБА_1 особисто та за свої кошти, що підтверджується копіями довідки на одержання праху від 24 листопада 2017 року № 2.88836К, фіскального чеку від 24 листопада 2017 року на суму 1 527,80 грн, замовлення пам`ятника від 19 липня 2018 року з передплатою на суму 500,00 грн, договорів-замовлень № 2.88836К та № 9.19214П на організацію та проведення поховання (т. 1, а. с. 38, 39, 40, 42-43, 44-45).
Згідно з повідомленням Першої чернігівської державної нотаріальної контори від 13 листопада 2019 року № 1612/01-16 спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 не заводилася (т. 1, а. с. 137).
Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 09 серпня 2019 року № 7711, що видана станом на 07 серпня 2019 року, підтверджується, що у квартирі АДРЕСА_6 зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 1, а. с. 22).
Допитані судом першої інстанції свідки, показання яких досліджено (прослухано) апеляційним судом, пояснили таке:
свідок ОСОБА_9 (мешканець квартири, у якій був зареєстрований ОСОБА_2 і 8/25 частини якої він мав у власності) зазначив, що проживав з матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_12 , яка мала свою кімнату і яка померла понад 10 років тому, в одній квартирі. ОСОБА_2 декілька разів на рік приїжджав навідувати свою матір, так як вони разом не проживали. ОСОБА_1 він не знає. Хто ховав ОСОБА_2 він не знає;
свідок ОСОБА_10 (колишній мешканець квартири, у якій був зареєстрований ОСОБА_2 і 8/25 частини якої він мав у власності), пояснив, що проживав з матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_12 , але фактично в цій квартирі він не проживає приблизно 7-8 років. Разом з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 навідувався до матері, оскільки він з матір`ю не проживав. ОСОБА_2 мешкав у м. Києві. ОСОБА_1 він знає наочно;
свідок ОСОБА_8 пояснила, що за адресою: АДРЕСА_7 , вона мешкала з 1976 року до 1989 року, потім вона проживала у Київській області, а з 2019 року і до цього часу вона проживає у цій квартирі. У період, коли вона не проживала у квартирі, вона навідувалася до спірної квартири 2-3 рази на рік, так як там мешкала її донька. Свідок зазначила, що у цій квартирі мала кімнату мати ОСОБА_2 - ОСОБА_12 , у якій та мешкала одна до смерті. А ОСОБА_2 у цій квартирі ніколи не проживав. Зі слів ОСОБА_12 їй відомо, що ОСОБА_2 одружений, має доньку і мешкає у м. Києві, ОСОБА_12 відвідувала сім`ю сина у м. Києві. ОСОБА_8 також зазначила, що ОСОБА_1 вона не знає, що її донька з ОСОБА_2 ніколи не проживала та, що вона писала на ім`я міського голови заяву про те, що її донька проживала разом з ОСОБА_2 за порадою, для того, щоб стати на квартирний облік, так як ніхто не претендував на вивільнену кімнату;
свідок ОСОБА_11 (мешканка і власниця іншої частини спірної квартири, у якій був зареєстрований ОСОБА_2 ) пояснила, що у цій квартирі вона проживає з 1976 року. Її батьки відчужили частину квартири стороннім особам, у зв`язку з чим до неї вселилася мати ОСОБА_2 - ОСОБА_12 , яка проживала у цій квартирі спочатку з старшим сином ОСОБА_2 , який помер, а потім - сама до смерті; вона подарувала належну їй частину квартири ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_12 вона знає, що ОСОБА_2 проживав зі своєю сім`єю (жінкою ОСОБА_1 і донькою) у м. Києві, куди їздила їх відвідувати ОСОБА_12 . Свідок також пояснила, що вона не бажає заселення у квартиру сторонніх людей та, що з ОСОБА_2 вона однією сім`єю ніколи не проживала, що до смерті ОСОБА_2 всі питання щодо квартири вона вирішувала з ним, а після смерті - з його дружиною ОСОБА_1 ;
свідок ОСОБА_15 - тітка ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_2 й ОСОБА_1 понад 10 років проживали разом як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу у належній ОСОБА_1 квартирі у м. Києві, вони разом обробляли дачу у м. Києві, спільно відпочивали. ОСОБА_1 організувала поховання ОСОБА_2 й поховала його у м. Києві, мати ОСОБА_2 їздила до сина у м. Київ, де мешкала по 2 тижні й няньчила дитину. Ці відомості вона знає зі слів ОСОБА_2 , його матері й ОСОБА_1 , так як часто з ними спілкувалася. У м. Києві ОСОБА_15 не відвідувала ОСОБА_2 й ОСОБА_1 ;
свідок ОСОБА_16 пояснив, що він є співробітником ОСОБА_1 з 2007 року і вони дружили сім`ями та бачилися приблизно 5 разів на рік. У 2007 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мешкали у квартирі в будинку на АДРЕСА_8 , куди запросили ОСОБА_16 . Тоді ОСОБА_1 представила йому ОСОБА_2 як чоловіка. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом як сім`я, вели спільне господарство, разом відпочивали за кордоном. Зі слів ОСОБА_2 свідок знає, що він має житлову площу у м. Чернігів, де мешкає його мати. Свідок також пояснив, що він допомагав ОСОБА_2 у проведенні ремонту у квартирі; свідок назвав місце роботи й обставини смерті ОСОБА_2 , пояснивши, що у похованні останнього він участі не брав за станом здоров`я, але заїжджав до квартири на АДРЕСА_8 для прощання з померлим;