Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 326/1527/20
провадження № 61-14904св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Приватне акціонерне товариство «Єлизаветівське»,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Єлизаветівське» на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2021 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В. в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Єлизаветівське» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Єлизаветівське» про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом її повернення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Єлизаветівське» (далі - ПАТ «Єлизаветівське», товариство) звернулось до суду з позовом, який уточнювало протягом розгляду справи, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 19 травня 2005 року між ПАТ «Єлизаветівське» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Приморському РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі земель зроблено запис від 09 листопада 2006 року за № 040627800231.
Згідно з умовами вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради Приморського району Запорізької області, загальною площею 5,99 га, у тому числі рілля 5,99 га. Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
13 серпня 2020 року до товариства надійшли заяви від відповідачів, в яких вони повідомляли про намір самостійно обробляти спірну земельну ділянку, яку вони успадкували після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
16 вересня 2020 року товариство звернулось до відповідачів із листами стосовно укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
30 вересня 2020 року до товариства надійшли заяви від відповідачів з проханням видати плату за користування земельною ділянкою за період з 2015-2020 роки.
Також, 01 жовтня 2020 року товариство отримало листи від відповідачів, в яких вони повідомляють про відсутність намірів продовжувати договір оренди з товариством, та про намір самостійно обробляти спірну земельну ділянку.
Товариство вважало, що у зв`язку із тим, що в місячний строк після закінчення строку дії договору оренди, тобто після 09 листопада 2016 року не надійшли письмові заперечення у поновленні вказаного договору, відповідно до приписів частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» зазначений договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
На підставі зазначеного ПАТ «Єлизаветівське» остаточно просило суд: визнати укладеним на новий строк (поновленим), з дня набрання чинності рішенням суду, договір оренди землі від 19 травня 2005 року, зареєстрований у Приморському РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі земель зроблено запис від 09 листопада 2006 року за № 040627800231, який укладений між ПАТ «Єлизаветівське» та ОСОБА_3 на строк 10 років, на тих самих умовах, в редакції додаткової угоди від 16 вересня 2020 року, викладеної в позовній заяві.
В грудні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Єлизаветівське» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.
На обґрунтування вимог зазначили, що 19 травня 2005 року між власником земельної ділянки площею 5,99 га з кадастровим номером 2324881300:01:011:0004, що розташована на території Єлизаветівської сільської ради Приморського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельна ділянка), ОСОБА_3 та ПАТ «Єлизаветівське» в особі голови правління ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі на 10 років.
Орендар не виконав вимоги, передбачені частиною другою статті 33 Закону «Про оренду землі», та не повідомив письмово колишнього власника земельної ділянки - ОСОБА_3 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений договором - не пізніше ніж за 90 днів (пункт 8 договору) до спливу строку договору оренди землі - 09 листопада 2016 року.
28 вересня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 28 вересня 2020 року отримали право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки за кожним та заявами від 30 вересня 2020 року повідомили орендаря - ПАТ «Єлизаветівське», про те що вони стали співвласниками земельної ділянки.
З моменту переходу права власності на земельну ділянку товариство не повідомило їх як спадкоємців земельної ділянки про намір скористатись своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.
Вважали, що звернення до них ПАТ «Єлизаветівське» 16 вересня 2020 року було передчасним, оскільки вони ще не мали статусу власників земельної ділянки.
Крім того, вони неодноразово повідомляли директора ПАТ «Єлизаветівське» ОСОБА_4 про бажання обробляти свою землю самостійно та про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки як усно так і письмово.
На підставі зазначеного просили суд: зобов`язати ПАТ «Єлизаветівське» усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом повернення її власникам, право власності на яку зареєстроване за позивачами за зустрічним позовом; стягнути з товариства на їх користь суму сплачених судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 18 березня 2021 року позов ПАТ «Єлизаветівське» задоволено в повному обсязі.
Визнано укладеним на новий строк (поновленим), з дня набрання чинності рішенням суду, договір оренди землі від 19 травня 2005 року, зареєстрований у Приморському РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі земель зроблено запис від 09 листопада 2006 року за № 040627800231, який укладений між ПАТ «Єлизаветівське» та ОСОБА_3 на строк 10 років, на тих самих умовах, в редакції додаткової угоди від 16 вересня 2020 року:
«Додаткова угода про поновлення терміну дії договору оренди землі від 19 травня 2005 року (державна реєстрація від 09 листопада 2006 року № 040627800231)
Громадянин України ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , іменований в подальшому «Орендодавець 1», та ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , іменованому в подальшому «Орендодавець 2» з одного боку, та Приватне акціонерне товариство «Єлизаветівське» (Запорізька обл., Приморський р-н, с. Єлизаветівка, вул. Шкільна, 21, код за ЄДРПОУ 00852200) в особі директора Сафонова Анатолія Миколайовича, який діє на підставі статуту, іменований в подальшому «Орендар», з другого боку, керуючись статтею 792 Цивільного кодексу України, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» за домовленістю сторін уклали цю додаткову угоду про нижченаведене.
1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 09 листопада 2006 року № 040627800231) на 10 (десять) років.
2. Всі інші умови вищевказаного договору залишаються без змін.
3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 09 листопада 2006 року № 040627800231).
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2021 року заяву представника ПАТ «Єлизаветівське» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Ухвалено в справі додаткове рішення.
Стягнено в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Єлизаветівське» витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді в сумі 12 000,00 грн, тобто по 6 000,00 грн з кожного.
В іншій частині заяви відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Єлизаветівське», суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Єлизаветівське» як орендар вчинив всі необхідні дії для поновлення спірного договору оренди землі, надіславши 16 вересня 2020 року на адресу місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи-повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), додавши до листа відповідні додаткові угоди (проекти). Суд, встановивши, що ПАТ «Єлизаветівське», у вересні та жовтні 2020 року отримало від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи про те, що відповідачі бажають самостійно обробляти належну на праві власності земельну ділянку та вимагають не проводити на ній осінньо-польові роботи та повернути ділянку у строк до 30 листопада 2020 року, дійшов висновку про те, що відповідачі не виконали вимоги частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки у зазначених листах відсутні заперечення проти укладання додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд виходив з безпідставності таких вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 18 березня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову.
У задоволенні позову ПАТ «Єлизаветівське» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.
Зобов`язано ПАТ «Єлизаветівське» усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, шляхом повернення власникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Додаткове рішення Приморського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2021 року скасовано та прийнято постанову про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Єлизаветівське» про ухвалення додаткового рішення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Єлизаветівське», апеляційний суд виходив з того, що строк дії договору оренди, укладеного між сторонами закінчився 09 листопада 2016 року. Доказів на підтвердження виконання орендарем ПАТ «Єлизаветівське» вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та пункту 8 договору оренди щодо направлення листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди орендодавцю ОСОБА_3 або її спадкоємцям позивачем не надано. При цьому суд врахував, що ще в 2014 році позивачу було відомо про смерть орендодавця та осіб, які входили до кола спадкоємців орендаря за договором оренди землі, зокрема ОСОБА_2 . Крім того, встановивши, що сторони за договором оренди не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, орендарем не надано договору з умовами, які б були погоджені орендодавцем, а також врахувавши те, що власники земельної ділянки-орендодавці у своїх листах двічі вказували на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі та бажання самостійно обробляти земельну ділянку, що беззаперечно свідчить про відсутність їх волевиявлення на поновлення договору оренди землі на певних умовах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що переважне право позивача не порушено й не підлягає відновленню в обраний ним спосіб.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
У зв`язку прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Єлизаветівське», суд дійшов висновку про скасування й додаткової постанови про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Єлизаветівське» в рівних частинах витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
04 вересня 2021 року ПАТ «Єлизаветівське» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 907/29/19, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 2905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16, у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року в справі № 922/1614/19, від 28 березня 2019 року в справі № 607/10423/17. Також зазначає, що наявні підстави для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зокрема: в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 594/376/17, від 22 вересня 2020 року в справі № 313/350/16, від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16. Зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - зокрема в цій справі за встановлених обставин: 1) абзацу 4 розділу IX Перехідні положення Закону України «Про оренду землі», яким визначено, що поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення; 2) частин першої-третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 01 січня 2006 року, яка була чинною на момент укладення спірного договору оренди землі (пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судом апеляційної інстанції не досліджено зміст спірного договору оренди землі та зміст листування між позивачем та відповідачами, внаслідок чого взагалі не надано оцінку тому, що договір оренди був укладений 09 листопада 2006 року строком на 10 років, тобто до 09 листопада 2016 року. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, права та обов`язки ОСОБА_3 за даним договором, були припиненні, що виключає можливість направлення цій особі будь-яких повідомлень. При цьому до 09 листопада 2016 року жодною особою не було прийнято спадщину чи оформлено свідоцтво про право на спадщину, що виключає фактичну можливість орендаря направити цим особам відповідне повідомлення. Оскільки частиною третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції закону, що діяла на момент укладення договору оренди) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом- повідомленням. Тому єдиною підставою для відмови у поновленні договору оренди, з урахуванням вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції закону, що діяла на момент укладення договору оренди), може бути лише лист-повідомлення про заперечення саме в поновленні договору оренди землі з боку орендодавця. Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою ту обставину, що зміст надісланих у серпні 2020 року на адресу ПАТ «Єлизаветівське» листів вбачається, що відповідачі повідомили позивача лише про свій намір обробляти у подальшому спірну земельну ділянку самостійно, питання щодо поновлення спірного договору оренди в листах взагалі не піднімається. Крім того, листами від 20 вересня 2020 року відповідачі повторно повідомили позивача про своє бажання самостійно обробляти у подальшому спірну земельну ділянку.
В той же час, жодне із звернень відповідачів не містить безпосередньо заперечень стосовно поновлення спірного договору оренди землі та за своїм змістом спрямоване на вирішення інших питань, що не стосуються заперечень у поновленні договору оренди землі. Тому, в даному випадку відсутні підстави для кваліфікації надісланих відповідачами заяв в якості листів-повідомлень в розумінні частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції закону, що діяла на момент укладення договору оренди) з огляду на відсутність в цих листах безпосередньо самих заперечень в поновленні договору оренди землі та недотримання строків їх направлення.
Крім того, зазначає, що отримавши додаткову угоду про поновлення спірного договору оренди землі та направивши 30 вересня 2020 року лист щодо сплати орендної плати за умовами договору за період 2015-2020 роки та отримавши відповідні суми орендної плати, фактично відповідачі вчинили дії щодо прийняття пропозиції позивача про поновлення договору оренди землі.
Позивачем в період з 2016 до 2020 роки, після закінчення строку дії договору оренди, здійснювалось фактичне користування спірною земельною ділянкою та в повному обсязі було виплачено відповідачам орендну плату в розмірі, визначеному договором вже після 09 листопада 2016 року. Тому з точки зору приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі», позивач є добросовісним орендарем, який після закінчення строку дії договору оренди землі належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору виконував свої обов`язки орендаря, використовував земельну ділянку за її цільовим призначенням та сплачував відповідну орендну плату, що свідчить про його намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та підтверджує наявність підстав для визнання спірного договору оренди землі поновленим. В той же час, оцінку цим обставинам суд апеляційної інстанції не надав.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направили до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказують на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
У січні 2022 року ПАТ «Єлизаветівське» направило до Верховного Суду заперечення на відзив на касаційну скаргу.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Приморського районного суду Запорізької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у листопаді 2021 року.
У січні 2022 року ПАТ «Єлизаветівське» подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Клопотання мотивоване тим, що зміст оскаржуваної постанови свідчить, що фактичною підставою для прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови є застосування до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, які викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року в справі № 594/376/17, від 22 вересня 2020 року в справі № 313/350/16; від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16 в частині, що стосується обов`язкового повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Зі змісту постанов Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 594/376/17, від 22 вересня 2020 року в справі № 313/350/16, від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16 вбачається, що спори виникли у 2016-2017 роках між суб`єктами приватного права в тому числі з приводу поновлення договору оренди землі. Ухвалюючи вказані постанови Великою Палатою Верховного Суду до спірних правовідносин застосовано норми частин першої-дев`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції 2016-2017 років, при цьому судами в цих справах не було встановлено обставин щодо смерті орендодавця до моменту початку перебігу строку, визначеного спірним договором оренди землі для направлення орендарем письмового повідомлення про свій намір скористатись переважним правом на поновлення відповідного договору оренди землі, що має місце у цій справі № 326/1527/20. Так у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено інші обставини, зокрема: факт смерті орендодавця до закінчення строку дії спірного договору оренди землі; припинення прав та обов`язків орендодавця за цим договором, що виключає можливість направлення цій особі повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі; обставину щодо того, що 90-денний строк до спливу дії спірного договору оренди землі закінчився 31 серпня 2016 року, в той час як відповідачі прийняли спадщину лише 28 вересня 2020 року (тобто вже після закінчення дії договору - 09 листопада 2016 року); обставину щодо обізнаності позивача про факт смерті орендодавця; обставини щодо того, що позивач виплатив суму орендної плати за 2015-2016 роки, 2017-2019 роки, за 2020-2026 роки в розмірі 37 169,40 грн.
З огляду на зазначені обставини, виконання позивачем умови, визначеної пунктом 8 спірного договору оренди землі, щодо направлення на адресу відповідачів відповідного письмового повідомлення в строк до 31 серпня 2016 року було об`єктивно неможливим та не відповідало приписам законодавства - статті 33 Закону України «Про оренду землі», відтак, з огляду на вказані обставини, а також фактичне досягнення сторонами домовленості щодо користування спірною земельною ділянкою до 2026 року, про що свідчить факт отримання відповідної суми грошових коштів відповідачами, спірний договір є фактично поновленим.
Зазначає, що відсутня стала судова практика в частині вирішення спірного питання за встановлених обставин справи, на нормативному рівні відповідне питання так само не врегульовано, що вказує на існування якісного критерію виключної правової проблеми.
Окрім цього, за наведених обставин справи та фактичного змісту норми права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, письмове повідомлення орендодавця про намір скористатись переважним правом не є обов`язковим, що вказує на наявність підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права, які викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року в справі № 594/376/17, від 22 вересня 2020 року в справі № 313/350/16; від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16, та які застосовано судом апеляційної інстанції.
Окрім цього відсутній висновок Великої Палати Верховного Суду в частині обов`язкового повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатись переважним правом оренди землі в разі його поновлення на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 27 квітня 2005 року ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Приморської райдержадміністрації від 16 червня 2004 року № 342 отримала державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЗП № 097912 (т. 1 а. с. 16). Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку (т. 1 а. с.17-19).
19 травня 2005 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ВАТ «Єлизаветівське» в особі голови правління ОСОБА_4, правонаступником якого є ПАТ «Єлизаветівське», був укладений договір оренди спірної земельної ділянки. Договір оренди зареєстрований у Приморському РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі земель зроблено запис від 09 листопада 2006 року за № 040627800231.
Пунктом 8 розділу «Строк дії договору» передбачено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У пункті 43 розділу «Прикінцеві положення» вищевказаного договору оренди землі зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації (т. 1 а. с. 6-10).
Відповідно до пункту 9 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою 2 рази на рік через касу господарства у сумі 700,00 грн.
Згідно з пунктом 11 договору оренди орендна плата вноситься в такі строки: 1-ий раз вересень-жовтень, 2-ий раз - листопад-грудень.
На підставі акту прийому-передачі від 29 травня 2005 року, який є невід`ємною частиною договору оренди, орендодавцем ОСОБА_3 передано, а орендарем ВАТ «Єлизаветівське» в особі голови правління ОСОБА_4 прийнято спірну земельну ділянку (т. 1 а. с. 11-13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_3 померла.
07 жовтня 2014 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 надіслав на ім`я директора ПАТ «Єлизаветівське» ОСОБА_4 заяву про надання матеріальної допомоги у зв`язку зі смертю матері ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 46). Факт отримання матеріальної допомоги сторонами не заперечувався.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 12 червня 2020 року в справі № 326/668/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Єлизаветівська сільська рада Приморського району Запорізької області про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем, заяву ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2, а. с. 32, 33).
31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до директора ПАТ «Єлизаветівське» ОСОБА_4 про намір самостійно обробляти земельну ділянку у зв`язку з закінченням терміну договору оренди, з вимогою про приведення земельної ділянки в належний стан (т. 1 а. с. 20).
01 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до директора ПАТ «Єлизаветівське» ОСОБА_4 про намір самостійно обробляти земельну ділянку у зв`язку з закінченням терміну договору оренди, з вимогою про приведення земельної ділянки в належний стан (т. 1 а. с. 23).
16 вересня 2020 року ПАТ «Єлизаветівське» звернулось до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з листами стосовно укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, до яких додано проекти відповідних додаткових угод (т. 1 а. с. 26-30), які вони отримали поштовим відправленням 22 вересня 2020 року (т. 1 а. с. 32).
28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В. В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцям: сину - ОСОБА_2 , в розмірі 1/2 частки у спадщині; сину - ОСОБА_1 в розмірі 1/2 частки у спадщині. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається зі спірної земельної ділянки (т. 1 а. с. 40). Того ж дня зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а. с. 41, 43).
30 вересня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з заявою до директора ПАТ «Єлизаветівське» ОСОБА_4 з проханням видати орендну плату на земельну ділянку, яку вони успадкували після своєї матері ОСОБА_3 , за період з 2015 до 2020 роки (т. 1 а. с. 33, 37).
Згідно з довідкою ПрАТ «Єлизаветівське» від 08 жовтня 2020 року нараховано та виплачено орендну плату за оренду спірної земельної ділянки згідно договору оренди від 19 травня 2005 року в розмірі 58 674,64 грн (т. 1 а. с. 47).
21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до директора ПАТ «Єлизаветівське» ОСОБА_4 з повідомленням про відмову від укладення запропонованої додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього, а також з вимогою до 30 листопада 2020 року про припинення дії договору, повернення земельної ділянки (т. 1 а. с. 103, 104).
Відомостями на виплату грошей від 22 жовтня 2020 року за №№ 30, 31, від 22 жовтня 2020 року за №№ 44, 45, 46, від 22 грудня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали орендну плату за період 2015-2016 роки, 2017-2020 роки в розмірі 37 169,40 грн (т. 1, а. с. 141-145).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.