Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 603/235/19
провадження № 61-466св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Вістрянська сільська рада Монастириського району Тернопільської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Захарчуком Юрієм Володимировичем , на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Костів О. З., Хома М. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно. Вказану спадщину прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_1 , оскільки проживала на час відкриття спадщини разом з спадкодавцем.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача ОСОБА_1 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з:
- житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельної ділянки площею 0,5682 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124281600:01:0118, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області;
- земельної ділянки площею 0,0946 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124281600:01:001:0989, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.
ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємиця першої черги, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів.
Посилаючись на зазначене, позивач просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на:
- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,5682 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124281600:01:001:0118, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області;
- земельну ділянку площею 0,0946 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124281600:01:001:0989, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме, на:
- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,5682 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124281600:01:0118, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області;
- земельну ділянку площею 0,0946 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124281600:01:001:0989, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обставини, викладені нею в позовній заяві, а отже, вона як спадкоємець за законом має право на спірне спадкове майно, інших спадкоємців, які б претендували на це спадкове майно у спадщині судом не встановлено. Також судом враховано, що на час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини на спірне майно в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на спірне майно чи право його успадкування суду не було пред`явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, тому є підстави визнати за нею право власності на спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Монастириського районного суду від 12 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 посилався на те, що цим рішенням вирішено питання про його права. Суд першої інстанції не повно дослідив докази та з`ясував обставини, що мають значення для її вирішення. Суд не встановив всіх спадкоємців після смерті ОСОБА_1 , які мають право на спадкування майна після смерті матері.
Крім того, при вирішенні спору суд не врахував, що згідно з погосподарською книгою Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, станом на 1990 рік спірний будинок зареєстровано до суспільної групи господарств - колгоспний двір. У вказаному житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_1 - дружина, сини - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_1 .
З вказаного житлового будинку вибули: син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Луг Рожнятівського району Івано-Франківської області, син - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Коропець Монастириського району Тернопільської області, дочка ОСОБА_1 в 1990 році в господарство АДРЕСА_2.
Заявник вважає, що він не втратив права на частку в майні двору, оскільки з моменту його вибуття і до втрати статусу колгоспного двору минуло менше трьох років. Зазначає, що своєчасно не звернувся до нотаріуса із заявою про вступ у спадкове майно після смерті матері ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що з 15 січня 2018 року до 27 березня 2018 року він перебував у РФ і тому не міг подати заяву в нотаріальну контору до 07 березня 2018 року. Цим рішенням порушено його права як спадкоємця на майно після смерті матері ОСОБА_1 та порушено право на частку в майні колгоспного двору.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Захарчука Ю. В. на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2019 року в цій справі закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_2 не вирішувались. ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів здійснення права на спадкування, а саме прийняття ним спадщини у встановлений законом строк, тому він на час розгляду справи вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також суд не взяв до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що оскаржуваним рішенням було порушено його права на частку в майні колгоспного двору, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження його прав на частку в майні колгоспного двору та згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 станом на 1991 рік в спірному будинку не був зареєстрований та не проживав до дня смерті спадкодавця.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
06 січня 2022 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Захарчук Ю. В. , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, суди не врахували висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не перевірив всіх спадкоємців після смерті ОСОБА_1 , не залучив ОСОБА_2 відповідачем по справі, а також не встановив усіх учасників справи та не перевірив, чи були особи, які не втратили права власності в колгоспному дворі станом на 15 квітня 1991 року.
Суди залишили поза увагою те, що спірний будинок станом на 1990 рік зареєстровано до суспільної групи господарств - колгоспний двір. У вказаному житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_1 - дружина, сини: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_1 .
З вказаного житлового будинку вибули: син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Луг Рожнятівського району Івано- Франківської області, син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Коропець Монастириського району Тернопільської області, дочка ОСОБА_1 в 1990 році в господарство АДРЕСА_2. Оскільки з моменту їх вибуття і до втрати статусу колгоспного двору минуло менше трьох років, то ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не втратили права на частку в майні двору. Крім того, заявник зазначає, що він з 1976 року до 1986 року навчався в середній школі, з 01 вересня 1986 року до 1987 року навчався в СПТУ-35 м. Стрий Львівської області, з 1987 року до 1989 року проходив службу в Радянській Армії, з 01 вересня 1989 року до 1990 року навчався в СПТУ № 19 м. Івано-Франківськ. Таким чином, ОСОБА_2 не втратив права на частку в колгоспному майні, спірного житлового будинку. А тому визнання права власності на все спадкове майно за ОСОБА_1 порушує право ОСОБА_2 на частку в майні колгоспного двору та порушує його право, як спадкоємця першої черги на спадкове майно після смерті матері.
Також зазначає, що ОСОБА_2 своєчасно не звернувся до нотаріуса із заявою про вступ у спадкове майно після смерті матері ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що з 15 січня 2018 року до 27 березня 2018 року він перебував в РФ, а тому не міг подати заяву в нотаріальну контору до 07 березня 2018 року.
Доводи інших учасників справи
У травні 2022 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником Захарчуком Ю. В. , у частині оскарження рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2019 року в цій справі.
Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником Захарчуком Ю. В. , на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2021 року в цій справі та витребувано із Монастириського районного суду Тернопільської області цивільну справу № 603/235/19.
Справа надійшла до Верховного Суду у травні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років в с. Вістря Монастириського району Тернопільської області помер ОСОБА_4 (а. с. 7).
Після його смерті відкрилася спадщина на:
- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записами в погосподарській книзі, копія якої міститься в матеріалах справи і згідно з якою ОСОБА_4 зазначений як голова (а. с. 79-81);
- земельна ділянка площею 0,5682 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124281600:01:001:0118, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (а. с. 19-21);
- земельна ділянка площею 0,0946 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124281600:01:001:0989, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (а. с. 22, 23).
Вказану спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_1 , яка на день смерті ОСОБА_4 проживала з ним та була зареєстрована в спірному будинку (а. с. 26).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 років в с. Вістря Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_1 (а. с. 10).
За життя померлій фактично належали спірний житловий будинок та спірні земельні ділянки, які вона успадкувала після смерті ОСОБА_4 .
Вказану спадщину після смерті ОСОБА_1 прийняла позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом і як особа, яка вчасно звернулася в нотаріальну контору для прийняття спадщини (а. с. 83-127).
В подальшому ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак 11 квітня 2018 року приватним нотаріусом Монастириського нотаріального округу Садівським М. А. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, оскільки спадкодавиця ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не оформила своїх спадкових справ після смерті ОСОБА_4
ОСОБА_2 у встановлений статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 не подавав нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Таким чином, ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщину.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанцій не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.