Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 711/8269/17
провадження № 61-18187св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро», арбітражний керуючий Новосельцев Володимир Петрович,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року у складі судді Казидуб О. Г. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренко Ю. В., Гончар Н. І., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро», арбітражний керуючий Новосельцев Володимир Петрович, про стягнення заборгованості за договором поруки,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія», ПАТ «УКР/ІН/КОМ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки.
На обґрунтування позовних вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» посилалося на те, що 11 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (далі - ПАТ «Український інноваційний банк», ПАТ «Укрінбанк») (правонабувачем прав та обов`язків якого є позивач ПАТ «Українська інноваційна компанія») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» (далі - ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро») укладено кредитний договір № 09-2013 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом у розмірі 925 000,00 грн на термін до 09 березня 2015 року включно зі сплатою 23 % річних.
У подальшому між зазначеними сторонами було укладено додаткові угоди до кредитного договору, які передбачали відповідні зміни до основного договору (додаткова угода від 26 грудня 2013 року № 1 та додаткова угода від 12 лютого 2015 року № 2).
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 12 лютого 2015 року між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 03-2015-1п.
За умовами п. 1.1 вказаного договору поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором та усіх додаткових угод до нього, та тих, що будуть укладені в майбутньому між кредитором та позичальником. Згідно з п. 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язується нести перед кредитором солідарну з позичальником відповідальність за невиконання (порушення) останнім зобов`язань за кредитним договором.
Позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 30 вересня 2017 року за останні 6 місяців заборгованість становить 620 354,91 грн, які складаються з: за простроченим кредитом - 229 495,63 грн; за строковим кредитом - 297 252,19 грн; за процентами - 66 023,87 грн; пеня за кредитом - 20 139,75 грн; інфляційні витрати за кредитом - 7 443,47 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Українська інноваційна компанія» просила суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 620 354,91 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07 лютого
2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду
від 20 жовтня 2020 року, позовні вимоги у справі залишено без задоволення з посиланням на те, що позивачем пропущено строки для пред`явлення вимог до поручителя.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що з листопада 2015 року строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а отже, у позичальника ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро» та поручителя ОСОБА_1 виникло зобов`язання протягом десяти робочих днів погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Однак ні позичальник, ні поручитель даного обов`язку не виконали.
Оскільки упродовж шести місяців із дня настання строку виконання основного зобов`язання передбаченого пунктом 6.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії ПАТ «Українська інноваційна компанія» не пред`явило вимоги до поручителя ОСОБА_1 , його порука за договором від 12 лютого 2015 року припинилася.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Українська інноваційна компанія» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 07 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, у якій, з урахуванням уточненої редакції, товариство просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на розгляд Господарського суду Луганської області в рамках провадження у справі про банкрутство
ПАТ «Українська інноваційна компанія».
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року поновлено ПАТ «Українська інноваційна компанія» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Придніпровського районного суду м. Черкаси.
У лютому 2021 року справа № 711/8269/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження скаржник, посилаючись на неправильність застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, вказує на застосування норм права без урахування висновків, викладених
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2018 року у справі № 908/4057/14, від 28 липня 2020 року у справі № 916/1572/17, від 09 червня
2020 року у справі № 910/3704/13, а саме: щодо застосування статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства та правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/5857/17 від 04 вересня 2018 року щодо застосування статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, оскільки з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, а тому розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен розглядати виключно господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство в межах цієї справи.
Крім того, суди помилково не застосували положення статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та не звернули уваги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2017 року у справі № 826/15260/17.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 вересня 2013 року між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Юнітранс-Агро» укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 09-2013, відповідно до умов якого ТОВ «Юнітранс-Агро» надано кредит у розмірі 925 000,00 грн на термін до 09 березня 2015 року включно зі сплатою процентів в розмірі 23 % річних. За порушення кредитних зобов`язань позичальником у частині погашення заборгованості за кредитом передбачено нарахування пені.
26 грудня 2013 року між ПАТ «Укрінбанк» та ТОВ «Юнітранс-Агро» укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 09-2013 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 11 вересня 2013 року.
12 лютого 2015 року між ПАТ «Укрінбанк» та ТОВ «Юнітранс-Агро» укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 09-2013 від 11 вересня 2013 року, відповідно до умов якої банк надає позичальнику кредит у розмірі 1 293 592,99 грн на термін до 12 лютого 2018 року включно зі сплатою процентів в розмірі 25 % річних. Також було внесено зміни в назву кредитного договору, а саме: слово «відновлювальної» змінено на «не відновлювальної».
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 11 вересня 2013 року № 09-2013, між
ОСОБА_1 як поручителем та ПАТ «Український інноваційний банк» як кредитором 12 лютого 2015 року укладено договір поруки № 03-2015-1п.
Пунктом 1.1 договору поруки передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро» (позичальником) у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором № 09-2013 про відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 11 вересня 2013 року з урахуванням додаткової угоди від 26 грудня 2013 року № 1, додаткової угоди від 12 лютого 2015 року № 2 до нього, та тих, що будуть укладені в майбутньому між кредитором та позичальником.
Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель зобов`язується нести перед кредитором солідарну з позичальником відповідальність за невиконання (порушення) останнім зобов`язань за кредитним договором.
Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язаний самостійно контролювати виконання позичальником умов кредитного договору (своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, пені та інших платежів), для чого він має право звертатися до кредитора за відповідною інформацією.
Згідно з пунктом 2.2 договору поруки у випадку порушення позичальником умов кредитного договору: непогашення позичальником кредиту, процентів за користування кредитом, пені та інших платежів у сумі та в строки, передбачені кредитним договором, поручитель зобов`язаний зробити це за позичальника протягом 5 (п`яти) робочих днів із дня порушення (невиконання, неповного виконання, неналежного виконання) позичальником відповідних умов кредитного договору.
Пунктом 2.3 договору поруки встановлено, що у випадку, якщо позичальник прострочив погашення кредиту та здійснення інших платежів, передбачених кредитним договором, поручитель зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Також пунктом 2.4 договору поруки встановлено, що при неперерахуванні коштів на рахунки кредитора у вказаний в пункті 2.2 цього договору строк, кредитор має право пред`явити позов до поручителя згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 4.1 договору поруки визначено, що договір діє до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та сторонами за цим договором.
Пунктом 4.5 договору поруки передбачає, що договір припиняється у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Також встановлено, що ПАТ «Укрінбанк» 20 листопада 2015 року направило повідомлення ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро» про порушення основного зобов`язання з вимогою виконати порушене зобов`язання у тридцятиденний строк, а саме: погасити наявну заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2013 року № 09-2013 в повному обсязі.
Крім того, листи з вимогою про дострокове повернення кредиту направлялися на адресу позичальника та поручителя тимчасовою адміністрацією ПАТ «Укрінбанк» 01 лютого 2016 року за № 784/0/2-16.
13 липня 2016 року позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрінбанк» прийнято рішення про перейменування ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком», затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за класифікацією видів економічної діяльності та сформовано органи управління ПАТ «Укрінком».
Згідно з витягом зі статуту ПАТ «Укрінком», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 13 липня 2016 року, воно є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк».
Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком» від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ «Українська інноваційна компанія».
Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ «Укрінком», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 28 березня 2017 року № 6, ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінком» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ «Укрінком» та ПАТ «Український інноваційний банк».
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15 травня 2020 року в справі № 913/266/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Укрінком».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.