Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 2-5730/07
провадження № 61-12117св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач)
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про спонукання до виконання умов договору, визнання його дійсним, визнання права власності.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 10 жовтня 2006 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу приміщення у будівлі А-5 на першому та другому поверхах, загальною площею 1 359,6 кв. м, що становить 2/5 частки цієї будівлі.
Вказані приміщення передані йому на підставі договору та акта прийому-передачі від 11 жовтня 2006 року, однак у порушення пункту 3.1 договору відповідач не передала йому оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 червня 2006 року та технічний паспорт, а також ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Посилаючись на наведене, просив спонукати ОСОБА_2 до виконання пункту 3.1 договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2006 року, укладеного у простій письмовій формі, зобов`язати відповідача передати йому свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 червня 2006 року, виданого виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області та технічний паспорт на приміщення у будівлі А-5 на першому та другому поверхах, загальною площею 1 359,6 кв. м, що складає 2/5 частки, розташоване на АДРЕСА_1 ; визнати дійсним зазначений договір купівлі-продажу, визнати за ним право власності на зазначене приміщення.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року позов задоволено.
Вирішено спонукати ОСОБА_2 до виконання пункту 3.1 договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2006 року, укладеного зі ОСОБА_1 у простій письмовій формі, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 передати позивачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 червня 2006 року, виданого виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області та технічний паспорт на приміщення в будівлі А-5 на першому та другому поверхах, загальною площею 1 359,6 кв. м, що складає 2/5 частки приміщення, розташованого на АДРЕСА_1 .
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 10 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказане нежитлове приміщення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з визнання ОСОБА_2 позовних вимог, а тому з урахуванням частини четвертої статті 174 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, дійшов висновку про існування правових підстав для задоволення позову.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року задоволено апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 , правонаступником якої суд визнав ОСОБА_4 ; скасовано рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, а заява ОСОБА_2 про визнання позову свідчить про відсутність спору між сторонами та існування можливості укласти договір у порядку, передбаченому статтею 657 ЦК України.
Апеляційний суд вказав на помилкове застосування судом першої інстанції частини другої статті 220 ЦК України, оскільки ця норма не застосовується до правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, так як момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов`язаний з державною реєстрацією. Недотримання умов нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, свідчить про неукладення правочину, а тому він не створює прав та обов`язків для сторін.
Зауважив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в копії договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2006 року та акті прийому-передачі від 11 жовтня 2006 року не зазначена адреса приміщення, яке є предметом договору, а також на відсутність доказів, що підтверджують належність на праві власності ОСОБА_2 спірного приміщення.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зробив висновок, що апеляційний суд не дослідив наявні у матеріалах справи докази, якими ОСОБА_3 обґрунтовувала право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не перевірив, чи порушені права ОСОБА_3 рішенням суду першої інстанції, а тому дійшов передчасного висновку про наявність підстав для розгляду її апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції залучив до участі у справі ОСОБА_4 , вважаючи її правонаступником померлої ОСОБА_3 , однак не постановив ухвалу щодо цієї процесуальної дії. Вирішуючи питання процесуального правонаступництва, суд не врахував, що ОСОБА_3 не є стороною або третьою особою у справі, а оскаржила рішення суду першої інстанції, як особа, яка не брала участі у справі. Та обставина, що правовідносини сторін у справі допускають правонаступництво, не породжує безумовного процесуального правонаступництва після смерті ОСОБА_3 , а тому ураховуючи обставини, якими ОСОБА_3 обґрунтовувала право на апеляційне оскарження, суд мав визначитися з характером таких правовідносин та чи допускають вони правонаступництво, і залежно від установленого вирішити справу.
Крім того, в порушення норм процесуального права суд відкрив апеляційне провадження та розглянув по суті апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не вирішивши питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року закрито.
Установивши, що ОСОБА_3 була зареєстрована у кімнаті АДРЕСА_2 , тоді як предметом спору є правочин щодо приміщень
в будівлі А-5, розташованих на першому та другому поверхах у гуртожитку, розташованого за вказаною адресою, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року питання про права та обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалися. Крім того зауважив, що спадкоємець ОСОБА_3 - ОСОБА_4 станом на квітень 2018 року у гуртожитку не зареєстрована.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2021 року заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судового збору за подання касаційних скарги залишено без задоволення.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що нормами ЦПК України не передбачено розподіл судових витрат, у тому числі компенсацію судових витрат сторін у справі за рахунок особи, яка не брала участі у справі, за результатами розгляду апеляційної скарги якої, апеляційне провадження у справі закрито.
Узагальнені доводи касаційної ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року та аргументи інших учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року є незаконним, оскільки зазначеним рішенням суду вирішено питання про права не тільки ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , а й інших мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відбувся незаконний продаж частини зазначеного гуртожитку сімейного типу на користь сім`ї ОСОБА_5 .
На переконання заявника, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив наявні у справі докази, які підтверджують, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_3 як мешканки гуртожитку.
Крім того, посилалася на те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не задовольнив клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи та розглянув справу за її відсутності.
У жовтні 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому вона просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без розгляду, закрити провадження, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишити без змін, оскільки зміст касаційної скарги не містить посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вважала, що касаційна скарга за своєю суттю є безграмотним викладом обставин справи із незакінченими реченнями та абзацами, що містить ряд образливих висловів на адресу сторін у справі, державних службовців та суддів, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Також у жовтні 2021 року надійшов відзив від ОСОБА_1 , у якому він просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року - без змін.
Зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_3 була зареєстрована у кімнаті гуртожитку, що розташована на третьому поверсі, тоді як предметом спірного правочину є приміщення, що розташовані у цьому ж гуртожитку на першому та другому поверхах. ОСОБА_4 у зазначеному гуртожитку не зареєстрована і не успадкувала право користування кімнатою після смерті ОСОБА_3 , а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права та обов`язки ОСОБА_3 та її спадкоємиці ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_3 належала на праві власності квартира АДРЕСА_3 , яку після її смерті успадкувала ОСОБА_4 .
Долучені до касаційної скарги додатки не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, навпаки підтверджують, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року не вирішувалися питання про права та обов`язки ОСОБА_4 , оскільки вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Зауважив, що на час розгляду справи у суді першої інстанції приміщення гуртожитку, які є предметом спірного правочину, після їх реконструкції були зняті з балансу житлового фонду, а отже не були житловими. На підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 22 вересня 2005 року № 231/17 «Про оформлення права власності на будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 » право власності на зазначені нежитлові приміщення оформлено за Товариством з обмеженою відповідальністю «Маттіол» (далі - ТОВ «Маттіол»).
Вважав, що після смерті ОСОБА_3 апеляційне провадження належало закрити, оскільки дані правовідносини не передбачають правонаступництва. Крім того, у справі відсутнє процесуальне рішення про залучення ОСОБА_4 правонаступником після смерті ОСОБА_3 та не наведено обґрунтування підстав поновлення ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження, яка подала апеляційну скаргу зі спливом понад 10 років з дня ухвалення рішення суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року надійшла відповідь ОСОБА_4 на відзиви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у якій вона зазначала про незаконне відчуження частини гуртожитку, у зв`язку з чим нею та її братом ОСОБА_6 ініційовано позов про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, на підставі якого зареєстровано право власності на частину гуртожитку.
Узагальнені доводи касаційної ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2021 року та аргументи інших учасників справи
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2021 року, у якій він просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розподіл судових витрат.
Касаційну скаргу обґрунтовано посиланням на те, що ОСОБА_3 безпідставно ініціювала апеляційний перегляд законного рішення суду першої інстанції, який у подальшому підтримувала її спадкоємець ОСОБА_4 . Оскільки Запорізький апеляційний суд помилково скасував рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2007 року, заявник змушений був звернутися із касаційною скаргою на судове рішення апеляційного інстанції, сплативши відповідний розмір судового збору. За наслідками касаційного перегляду його касаційна скарга задоволена, справу направлено на новий розгляд до Запорізького апеляційного суду, однак, за наслідками нового розгляду, апеляційний суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, у тому числі витрат сплаченим ним та ОСОБА_2 за подання касаційної скарги.
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , який колегія суддів не бере до уваги при вирішенні касаційної скарги у зв`язку з не наданням доказів про направлення його копії на адресу інших учасників справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
ОСОБА_3 , яка працювала у АП «Мелітопольпродмаш», на підставі ордерів від 1993, 1994 та 1995 років набула право на проживання з сім`єю із п`яти осіб у кімнатах № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 , зареєстрована у кімнаті НОМЕР_9.
Відповідно до договору від 11 грудня 2002 року Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольпродмаш» (далі - ВАТ «Мелітопольпродмаш») відчужило на користь Приватного підприємства «Регіон-Сервіс» (далі - ПП «Регіон-Сервіс») приміщення гуртожитку із вбудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , що належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 1993 року, укладеного з Фондом державного майна України. Об`єкт нерухомості являє собою цегляну будівлю, визначену на плані літерою А-5, загальною площею 3 362,1 кв. м, основною площею 1 594,2 кв. м, жилою площею 1 767, 9 кв. м.
На підставі акта прийому-передачі нерухомого майна від 10 грудня 2002 року ПП «Регіон-Сервіс» передало на баланс підприємства зазначену будівлю гуртожитку, як майновий внесок до статутного фонду ТОВ «Маттіол».
Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 13 березня 2003 року № 57/5 вирішено оформити право власності на будівлю гуртожитку на АДРЕСА_1 за ТОВ «Маттіол» на праві колективної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21 березня 2003 року.
Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 22 вересня 2005 року № 231/17 вирішено оформити право власності на будівлю А-5, загальною площею 3 363,5 кв. м, житловою площею 1 319,8 кв. м, основною площею 802, 1 кв. м, на АДРЕСА_1 за ТОВ «Маттіол» на праві колективної власності, внаслідок реконструкції зазначеної будівлі та прийняття її до експлуатації.
10 жовтня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали у простій письмовій формі договір купівлі-продажу приміщення в будівлі А-5 на першому та другому поверхах, загальною площею 1 359,6 кв. м, що становить 2/5 його часток, що за адресою: АДРЕСА_1 .