ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа №480/828/19
адміністративне провадження № К/9901/28723/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №480/828/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Сумської митниці Державної фіскальної служби на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 (головуючий суддя: Присяжнюк О.В.; судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА805180/2019/000013/2 від 05.02.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00043.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 позов задоволено.
14.06.2019 Сумська митниця Державної фіскальної служби звернулась до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги Сумської митниці Державної фіскальної служби, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 залишено без змін.
18.07.2019 позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо стягнення на корить ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної фіскальної служби судових витрат у розмірі 2000,00грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу (на стадії апеляційного перегляду).
Другий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 09.09.2019 задовольнив заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №480/828/19. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00грн.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, витрати пов`язані саме з розглядом справи в суді апеляційної інстанції є співмірними із складністю справи, надані позивачем докази підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00грн.
Сумська митниця Державної фіскальної служби 15.10.2019 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в складі судових витрат відмовити повністю.
Доводи касаційної скарги полягають у тому, що судом апеляційної інстанції при вирішення питання про відшкодування судових витрат на користь позивач не дотримано вимог статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідач вважає, що позивачем не було надано належно оформлених документів, які б підтверджували фактично понесені витрати у заявленому розмірі.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.