ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 520/5212/19
адміністративне провадження № К/9901/621/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2019, ухвалене у складі головуючого судді Мінаєвої К.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019, прийняту у складі колегії суддів: Ральченка І.М. (головуючий), Бершова Г.Є., Катунова В.В.
І. Суть спору
1. Фізична особа-підприємець (далі -ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2019 № 00000521306, № 00000531306.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що за результатами перевірки контролюючим органом були зафіксовані порушення: заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість та відсутність реєстрації податкової накладної. Позивач, не погоджується з прийнятими податковими повідомлення-рішеннями №00000531306 та №00000521306, у зв`язку з не зазначенням, яке саме порушення було зі сторони позивача. Крім того, позивач зазначає, що під час перевірки відповідач не зазначив, на підставі яких документів був зроблений висновок про порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. Щодо порушення п.201.1 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивач зазначив, що у нього був відсутній обов`язок складати та реєструвати податкові накладні, оскільки сировина використовувалась виключно в його господарській діяльності. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, необґрунтованими та прийнятими без урахування всіх обставин, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом для їх скасування.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2015 по 30.09.2018.
4. За результатами перевірки складений акт від 14.12.2018 № 5207/20-40-13-06-07/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано наступні порушення: п. 198.5 ст. 198 ПК України: заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період, що перевірявся, в сумі 1017835 грн., (в тому числі за вересень 2018 року - 1017835 грн.); п. 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України: відсутність реєстрації податкової накладної на загальну суму 6107011,80 грн., в тому числі ПДВ 1017835 грн. по терміну 15.10.2018; ч. 4 п. 63.3 ст. 63 ПК України: неповідомлення за формою № 20-ОПП на всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням.
5. На підставі зазначеного акту 14.01.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00000521306 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1272293,75 грн.; № 00000531306, яким до платника податків застосовано штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 508917,50 грн.
6. ФОП ОСОБА_1 в адміністративному порядку оскаржені висновки акту перевірки шляхом надання до Державної фіскальної служби України заперечень від 27.12.2018 № 6 та скарги від 14.02.2019 № 1 на податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
7. Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 18.09.2019 позов задовольнив повністю.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі висновків, що не знайшли підтвердження у ході судового розгляду справи.
10. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.12.2019 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційні скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їхні рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
12. У відзиві на касаційну скаргу позивач указує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
14. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
15. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
16. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.
17. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
18. Пункт 198.1. статті 198 ПК України
19. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
20. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
21. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
22. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
23. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
24. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України
25. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
26. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
27. дата отримання платником податку товарів/послуг.
28. Пункт 198.3 статті 198 ПК України
29. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
30. Нарахування податкового Податковий кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
31. Пункт 198.6 статті 198 ПК України
32. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
33. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
34. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
35. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
36. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
37. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
38. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
39. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
40. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
V. Оцінка Верховного Суду
41. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 14.01.2019 № 00000521306, № 00000531306, які ґрунтуються на висновках останнього щодо напряму використання сировини. Відповідач стверджує, що 37 298, 56 кг сировини позивач використав в операціях, що не є господарською діяльністю, з огляду на що виписані у зв`язку з цим податкові накладні мали бути зареєстровані у ЄРПН.
42. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
43. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
44. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
45. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
46. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.