ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/1217/16
адміністративне провадження № К/9901/12692/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2020 року у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів: Аліменка В.О., Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. у справі № 826/1217/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна» (далі - позивач, ТОВ «Бауміт Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.09.2015 №0006192207 та № 0006202207.
Справа неодноразово розглядалася судами попередніх інстанцій.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.05.2020 скасовано судові рішення та справу направлено на новий розгляд, мотивуючи тим, щоб суди з`ясували, чи справді маркетингові послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів; а також перевірили, якими силами та засобами надавались такі послуги, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання відповідних робіт; дослідили спрямованість розглядуваних операцій із придбання ТОВ «Бауміт Україна» маркетингових послуг на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) його активів (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Під час нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва 30.07.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.09.2015 № 0006192207 та № 0006202207.
Стягнуто на користь ТОВ «Бауміт Україна» понесені судові витрати у розмірі 96 781,76 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «Бауміт Україна» приписів податкового законодавства щодо включення витрат на оплату маркетингових послуг до оподатковуваного доходу за операціями з контрагентами. Крім того, суди встановили, що суми податку на додану вартість, сплачені позивачем контрагентам-покупцям за надані послуги з розширення ринків та обсягів постачання товару, а також стимулювання придбання товару кінцевими споживачами та/або іншими заінтересованими особами, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включені не були. З огляду на це, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
У період з 20.07.2015 по 07.08.2015 державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Бауміт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 14.08.2015 №509/1-26-50-22-07-34422747.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні послуг із розширення ринків збуту та обсягів постачання, а також послуг із стимулювання придбання товару кінцевим споживачем та/або іншими зацікавленими особами в контрагентів: ТОВ «ІТЕРА ГРУП», ТОВ «БК «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ», ТОВ «ІНТЕРСЕРВІСКОМПЛЕКТ», ТОВ «АКВІЛОН КСД», ТОВ «БУД СИСТЕМА», ТОВ «ЕКСПРЕС-ПЛЮС» внаслідок непідтвердження реального характеру здійснених операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався, зокрема, на те, що перелік послуг, зазначений у договорах, відповідних додатках до них, наданих ТОВ «Бауміт Україна» до перевірки, не дає можливості визначити, які саме послуги надавалися, у зв`язку з тим, що перелік послуг має загальний характер та не ідентифікований щодо практичного застосування, а також яким чином зазначені послуги вплинули на результати господарської діяльності контрагентів позивача.
03 вересня 2015 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 0006202207, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 088 201,00 грн;
- № 0006192207, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 017 640,00 грн за основним платежем та 254 410,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у м. Київ звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, та їх застосування без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 802/2618/14-а, від 10.04.2020 у справі № 816/4409/15, від 10.04.2020 у справі № 816/91/17.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи ГУ ДПС у м. Києві щодо неправомірності віднесення до складу витрат витрати, які пов`язані з отриманням послуг з розширення ринків та обсягів постачання товару та послуг зі стимулювання придбання товару кінцевими споживачами, є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Також позивач указує на те, що невключення сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджується додатками № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за весь період перевірки, що містяться у матеріалах справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 134.1 пункту 134.1 статті Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 Податкового кодексу України. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.