ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/2485/16
адміністративне провадження № К/9901/12452/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/2485/16
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Білд» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Григорович П. О.) від 23 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Чаку Є. В., Федотов І. В., Сорочко Є. О.) від 07 жовтня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» (далі - ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Білд» (далі - ТОВ «Євро Білд»), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2015 року № 0003232202 та № 0003242202.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень ПК України при визначенні суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2015 року № 0003232202 та № 0003242202, складені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві.
Стягнуто на користь ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 62 767 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 09 квітня 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» в задоволенні позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 04 червня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити Головному управлінню ДПС у м. Києві в задоволенні касаційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 29 липня 2015 року по 06 серпня 2015 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року.
9. За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт № 320/26-57-22-02/31405191 від 07 серпня 2015 року.
10. 26 серпня 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки № 320/26-57-22-02/31405191 від 07 серпня 2015 року, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:
- № 0003232202, яким позивачу за порушення статті 192, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 3 900 040,50 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 2 600 027 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 300 013,50 грн.
- № 0003242202, яким позивачу за порушення статті 192, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 284 426 грн.
11. Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов`язання, зменшення розміру від`ємного значення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Карго Траффік», ТОВ «Корес ЛТД», а також на обставинах заниження позивачем власних податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Євро Білд».
12. Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на інформацію АІС «Податковий блок», відповідно до якої виявлено розбіжності між купленими і проданими контрагентами позивача товарами. Також ДПІ посилається на те, що позивачем до перевірки не надано документи, які підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, якості, а також не надано ТТН.
Інших обставин в частині безтоварності акт перевірки в собі не містить.
13. В частині заниження позивачем власних податкових зобов`язань з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Євро Білд», контролюючий орган посилається на те, що позивач в розумінні статті 192 ПК України позбавлений можливості коригувати показники податкової звітності з ПДВ в бік зменшення грошового зобов`язання при зарахуванні зустрічних однорідних вимог з вказаним контрагентом.
14. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що досліджені документи свідчать про те, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Карго Траффік», ТОВ «Корес ЛТД») мали реальний характер, отримані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності.
16. В свою чергу, контролюючим органом не доведено, що позивач та його контрагенти (ТОВ «Карго Траффік», ТОВ «Корес ЛТД») при укладанні вказаних угод мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.
17. При цьому, суди визнали безпідставними посилання відповідача на наявну податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.
18. Водночас суди визнали необґрунтованими посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару, як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.
19. Щодо формування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Євро Білд» суди попередніх інстанцій зауважили про помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 192 ПК України.
20. Такий висновок судів обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, повернення товарів або попередньої оплати товарів/послуг є не виключними підставами, а лише одними з підстав для коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 2 пункту 192.2 статті 192 ПК України в подібних правовідносинах.
22. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню тільки у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.
А оскільки повернення а ні поставлених товарів, а ні авансового платежу між ТОВ «НТЦ «Охоронні Системи» з ТОВ «Євро Білд» на підставі первісного договору не відбулось, на переконання скаржника, реєстрація позивачем розрахунків коригування є порушенням вимог ПК України.
23. Також ще однією підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
24. Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не був врахований висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 06 листопада у справі № 826/16277/14, від 04 грудня 2018 року у справі № 813/414/13-а щодо застосування пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 та 201.6 статті 201 ПК України.
25. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Карго Траффік», ТОВ «Корес ЛТД» зробили, обмежившись тільки встановленням факту щодо наявності у позивача первинних документів, та не спростували висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
27. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
28. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
29. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
30. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).
31. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
32. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
33. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
34. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
35. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
36. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
37. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.