ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/24360/20
адміністративне провадження № К/9901/17289/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 (головуючий суддя: Добрівська Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 (головуючий суддя: Черпіцька Л.Т., судді: Пилипенко О.Є., Собків Я.М.) у справі №640/24360/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» про стягнення заподіяних збитків,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський»), в якому просив стягнути з відповідача заподіяні йому збитки на загальну суму 1 206 111,10 грн, з яких: пеня становить 29 880,42 грн, 3% річних 3 029 грн, інфляційні збитки 16 069,87 грн, упущена вигода 18 981,78 грн, неустойка 110 5650 грн, моральна шкода 32 500 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України у зв`язку із тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачу роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення, а справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог стверджує, що він є вкладником ПАТ ««Банк Михайлівський» та ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», які НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за вкладами, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суму упущеної вигоди та неустойку (пеню, штраф) і моральну шкоду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дану справу не належить розглядати за правилами адмінсудочинства, оскільки даний спір стосується спричинення майнової шкоди, яка складається із упущеної вигоди, неустойки, інфляційних витрат, та моральної шкоди внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання за вкладами. За позицією судів обох інстанцій, цей спір не є публічно-правовим, натомість права позивача можуть бути захищені шляхом звернення до загального місцевого суду, який розглядає справи, що виникають із цивільних правовідносин.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного встановлення юрисдикційної підсудності цієї справи. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.04.2018 у справі №820/11591/15, стверджує, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Водночас відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.