ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/11302/18
адміністративне провадження № К/9901/4341/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/11302/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018 (суддя Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 (суддя Губська Л.В., судді: Епель О.В., Степанюк А.Г.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» у липні 2018 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.05.2018 №693505/39827752 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» №3 від 12.04.2018 та зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 12.04.2018 днем її фактичного подання, тобто 30.04.2018.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 позов задоволено повністю.
28.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» звернулося до суду першої інстанції із заявою про прийняття додаткового рішення у справі про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00грн, пропорційно з кожного відповідача по 3250,00грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва додатковим рішенням від 09.10.2018 заяву задовольнив повністю. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» судові витрати у сумі 6500,00грн, пропорційно з кожного у розмірі 3250,00грн.
Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС у Київській області оскаржили в апеляційному порядку додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.01.2019 апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Київській області залишив без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018 залишив без змін.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00грн, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, витрати пов`язані саме з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та є співмірними із складністю справи, надані позивачем докази підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6500,00грн.
Головне управління ДФС у Київській області 13.02.2019 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в складі судових витрат відмовити повністю.
Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги, а саме посилання на положення статей 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статей 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідач вважає, що для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу адвокату як самозайнятої особи необхідно надати докази ведення Книги обліку доходів та витрат, затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218. Крім того, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №826/8107/16.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.