ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/4018/19
адміністративне провадження № К/9901/28587/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Якових Є.В.,
представника відповідача Литвинчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року (головуючий суддя Самойлюк Г.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (головуючий суддя Бітов А.І., судді - Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), правонаступником якого є Головне управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ ДПС (далі - ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2019 року: №0020441305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 1482881,25 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1186305 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 296576,25 грн); №0020451305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 90371,44 грн (у томі числі за податковими зобов`язаннями - 72297,15 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18074,29 грн); №0020421305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 1090500 грн (у томі числі за податковими зобов`язаннями - 872400 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 218100); №0020411305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3910 грн; №0020431305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн; №0020401305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн; Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 червня 2019 року №Ф-0020381305 на суму 301886,64 грн; рішення від 26 червня 2019 року №0020391305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 301886,67 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та нараховано штрафні санкції у сумі 30188,67 грн.
В обґрунтування позову вказувала на те, що нею протягом 2016-2018 років вчинено правочини щодо відчуження нерухомого майна, при цьому з урахуванням приписів пункту 167.2 статті 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сплачено у повній мірі податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5 % та військовий збір у розмірі 1,5 %.
ОСОБА_1 вважає помилковими висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки, а оскаржувані рішення протиправними та такими, що порушують її майнові права, оскільки нормами ПК України прямо передбачено можливість продажу фізичною особою двох і більше об`єктів нерухомості протягом одного звітного періоду при сплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5%. Принцип презумпції правомірності рішення платника податків передбачає пріоритет рішення платника податків.
Зокрема, позивач зазначає, що діяла при вчиненні вказаних правочинів безпосередньо як фізична особа та вказує, що останні жодним чином не стосувались її підприємницької діяльності у сфері архітектури, у зв`язку з чим валовий дохід ФО-П ОСОБА_1 не включає у себе дохід, отриманий від відчуження нерухомості, а відповідно не оподатковується ПДВ (фізична особа може бути платником ПДВ виключно у разі завезення товару на митну територію України). При цьому, позивачем вже сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5% та військовий збір у розмірі 1,5%.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2019 року № 0020441305, № 0020451305, № 0020421305, № 0020411305, № 0020431305, № 0020401305, Вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 26 червня 2019 року №Ф-0020381305, рішення від 26 червня 2019 року №0020391305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом надала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на відсутність підстав для відкриття касаційного провадження просить його закрити, оскільки на її думку, обставини справи № 826/13138/15 не є тотожними з обставинами справи, що розглядається. Крім того, у додаткових поясненнях вказує, що 1 січня 2022 року нової ставки податку на дохід від продажу третього та наступних об`єктів нерухомості за ставкою 18% свідчить про те, що така ставка податку в розмірі 18% не підлягала сплаті до 1 січня 2022 року, що є безумовною підставою для залишення скарги без задоволення.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», Наказу Державної податкової служби країни від 30 вересня 2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», наказу Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача з Головного управління ДПС в Одеській області на його правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ ДПС.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 13 травня 2019 року №3602 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1
ГУ ДФС в Одеській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 13 травня 2019 року №3602, проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої 29 травня 2019 року складено Акт №1025/15-32-13-05/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
пункту 177.5 статті 177 ПК України, в наслідок чого встановлено неподання податкових декларацій про майновий стан та доходи як фізичної особи-підприємця за 2016-2018 роки;
пунктів 177.1, 177.2, 177.4, 177.5 статті 177, пункту 2) підпункту 291.4 статті 291 ПК України, в наслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1186305 грн;
пунктів 177.1, 177.2, 177.4, 177.5 статті 177, пункту 2) підпункту 291.4 статті 291 ПК України, в наслідок чого донараховано військового збору у сумі 72297,15 грн.;
пункту 2 статті 7, пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в наслідок чого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (КБК 71040000) у сумі 301886,64 грн.;
пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187, підпункту 188.1 статті 188, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК України, в наслідок чого донараховано податок на додану вартість у сумі 872400 грн;
підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, в наслідок чого встановлено неподання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 - грудень 2018 року;
підпункту 44.1 статті 44 ПК України, в наслідок чого встановлено не зберігання первинних документів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних з із виконанням вимог законодавства.
На підставі вказаного Акта перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2019 року:
№0020441305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 1482881,25 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 186 305 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 296 576,25 грн);
№0020451305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 90371,44 грн (у томі числі за податковими зобов`язаннями - 72 297,15 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 074,29 грн);
№0020421305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 1 090 500 грн (у томі числі за податковими зобов`язаннями - 872 400 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 218100);
№0020411305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3910 грн;
№0020431305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн;
№0020401305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн;
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 червня 2019 року №Ф-0020381305 на суму 301 886,64 грн;
рішення від 26 червня 2019 року №0020391305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 301 886,67 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та нараховано штрафні санкції у сумі 30188,67 грн.
Вважаючи, що вказані рішення, прийняті контролюючим органом 26 червня 2019 року є протиправними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, позивач звернулася з цим позовом до суду та просила їх скасувати.
Так, предметом спору у цій справі є оподаткування фізичною особою доходу, отриманого внаслідок систематичного продажу нерухомого майна впродовж 2016 - 2018 років, сплата військового збору з отриманого доходу від продажу зазначеного майна у вказаних роках, ПДВ з операцій із продажу нерухомого майна, а також декларування доходу, отриманого від продажу нерухомого майна.
Оподаткування доходу фізичних осіб регламентовано нормами розділу IV ПК України, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Абзацом другим пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно із підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172- 173 цього Кодексу.
Ставки податку встановлені статтею 167 ПК України.
Відповідно до пункту 167.1 цієї статті, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 167.2 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Такий випадок визначено статтею 172 ПК України, якою встановлено оподаткування доходу від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна.
Абзацом першим пункту 172.1 статті 172 ПК України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Згідно із пунктом 172.2 вказаної статті, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу. У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об`єкта незавершеного будівництва.