ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 809/1521/17
адміністративне провадження № К/9901/47711/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №809/1521/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 (суддя Главач І.А.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді: Пліш М.А., Святецький В. В.)
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2016 №229536-13.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі №809/1521/17 за касаційною скаргою податкового органу.
Ухвалою суду від 20.06.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 21.06.2022.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Податковий орган вказує, що судами не надано належної оцінки доказам контролюючого органу, неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Як зазначає відповідач, позивач є платником транспортного податку у 2016 році, оскільки його автомобіль - об`єкт оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. Також, у касаційній скарзі відповідач не погоджується з доводами позивача про відсутність у останнього обов`язку сплачувати транспортний податок у зв`язку з недотриманням строку, передбаченого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, введення в дію нормативно-правового акта. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставини неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 належав на праві власності транспортний засіб "TOYOTA HIGHLANDER ", об`єм двигуна 3456 куб. см., 2013 року випуску (а.с.12).
04.07.2016 Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №229536-13, яким визначено позивачу податкове зобов`язання за платежем: транспортний податок за 2016 рік в розмірі 25000 гривень (а.с.13).
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, суди мотивувавали своє рішення тим, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було визначено середньоринкову вартість транспортного засобу позивача відповідно до Методики визнання середньоринкової вартості легкових автомобілів. Суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, визначальною умовою для обчислення транспортного податку з фізичних осіб є одночасна наявність у власності легкового автомобіля з року випуску якого минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, то в даних правовідносинах транспортний засіб , що належав позивачу, не є об`єктом оподаткування.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України ,,Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VІІІ (далі - Закон №909-VІІІ), згідно з яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України викладено у такій редакції: ,,Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті".
Пунктом 4 розділу ІІ ,,Прикінцеві положення" Закону №909-VІІІ визначено установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України ,,Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Пунктом 7 розділу ІІ ,,Прикінцеві положення" Закону №909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Необхідно відзначити, що відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Згідно пунктом 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 123, підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 та пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України вимоги щодо оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), не поширюються на прийняті органом місцевого самоврядування на виконання Закону рішення про встановлення місцевих податків на 2016 рік.
Касаційний суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 (справа №825/1496/17) викладена правова позиція щодо застосування принципу стабільності, співвідношення приватних і публічних інтересів, висновки стосовно порядку оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків чи зборів або внесення змін до них.