ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 500/1664/19
адміністративне провадження № К/9901/29897/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 500/1664/19
за позовом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради (далі - Відділ ДАБК) до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2019, ухвалене у складі головуючого судді Дерех Н.В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гуляка В.В., Шинкар Т.І.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 15.07.2019 Відділ ДАБК звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення самовільно зведеного індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як суб`єкт владних повноважень наділений правом звернення до суду з позовами про знесення самочинно збудованого нерухомого майна. У спірному випадку виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку здійснено з грубими порушеннями державних будівельних норм. При цьому, відповідачка не вживала дій щодо приведення вищевказаного будівництва до вимог чинного містобудівного законодавства.
2. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 27.11.2019 відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.02.2020 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.
4. 06.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 29.12.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21.06.2017 по 05.07.2017 Відділом ДАБК на підставі наказу начальника Відділу ДАБК від 20.06.2018 №122 «Про проведення позапланової перевірки», звернення ОСОБА_2 від 02.06.2017, направлення Відділу ДАБК для проведення планового (позапланового) заходу від 20.06.2017 №107, проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт на об`єкті «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ».
За результатами проведення вказаної перевірки Відділом ДАБК складено акт № 001-107, у якому зафіксовано, що будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , проводиться без зареєстрованих в органі архбудконтролю дозвільних документів, що дають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 34 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VІ), абзацу 1 пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт» (далі - Порядок № 466).
В подальшому, 27.06.2017 Відділом ДАБК складено протокол про адміністративне правопорушення, а також винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалось до 28.08.2017 привести об`єкт «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 » у відповідність до вимог Закону № 3038-VІ.
27.06.2017 начальником Відділу ДАБК прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення №14, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.
Вказаний штраф був сплачений відповідачкою.
На підставі виданого припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 27.06.2017 на об`єкті «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 », у відповідності до наказу Відділу ДАБК від 27.11.2017 №198 «Про проведення позапланової перевірки», направлення Відділу ДАБК для проведення планового (позапланового) заходу від 27.11.2017 №183 проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкті «Будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ».
За результатами проведення вказаної перевірки Відділом ДАБК складено акт №044-183, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 не виконано вимоги виданого припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, чим порушено підпункти «а» пункту 3 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VІ, підпункт 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок № 553).
06.12.2017 Відділом ДАБК складено протокол про адміністративне правопорушення, а також начальником Відділу ДАБК прийнято постанову від 06.12.2017 №27 від 06.12.2017, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100, 00 грн, який був сплачений відповідачкою 04.01.2018.
Вважаючи наявними підстави для звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованої споруди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і є можливою лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, про що у спірному випадку позивачем не подано до суду достатніх, належних та допустимих доказів. Також, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не доведено, що зведена відповідачкою споруда порушує права інших осіб, а тому вважав, що оскільки судом не встановлено обставин, які передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для знесення самочинно збудованого об`єкта, то відсутні підстави для зобов`язання відповідачки за власний рахунок здійснити знесення самовільно зведеного індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що відповідачка здійснила будівництво об`єкта, щодо знесення якого виник спір у цій справі, без зареєстрованих в органі архбудконтролю дозвільних документів, що відповідно до частини першої статті 376 ЦК України дає підстави для визнання його об`єктом самочинного будівництва, а також не виконала у встановлений строк вимоги припису позивача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які не відповідають вимогам законодавства, що є підставою для знесення самочинного будівництва.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційна скарга відповідачки обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №813/6426/14, від 15.01.2020 у справі №754/613/18-ц.
Також скаржниця зазначила, що судами першої та апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме: справу розглянуто судами першої та апеляційної інстанції за її відсутності, без її належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
11. Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом слугувало встановлення суб`єктом владних повноважень при здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт факту самочинного будівництва об`єкта, оскільки такий збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
12. Суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення по суті позовних вимог виходив із того, що для задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідачка здійснила самочинне будівництво об`єкта, перебудова якого є неможливою з підстав невиконання нею припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, протягом встановленого органом державного архітектурно-будівельного контролю строку.
13. Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
14. Частиною першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
15. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Згідно з частиною першою статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
17. Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
18. Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.