ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 761/37507/18
провадження № 51- 2886 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника
компанії «Вангард Кепітал
Партнерз ЛТД» – адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100000000951, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистану, уродженця с. Ісфісор Гафуровського району Согдійської області Республіки Таджикистану, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 205-1 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 27 вересня 2018 року в кримінальному провадженні № 12018100000000951 від 27 вересня 2018 року, визнано винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він, у грудні 2016 року, перебуваючи неподалік від метро «Лук`янівська» в м. Києві, за не встановлених слідством обставин, реалізуючи злочинний умисел та діючи з метою отримання грошової винагороди, за попередньою змовою з не встановленою слідством особою, передав цій особі свій паспорт громадянина Республіки Таджикистану і картку платника податків, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів TOB «Анісам» і внесення до цих документів вказаною особою завідомо неправдивих відомостей. Отримавши проекти цих документів від загаданої особи, ОСОБА_8 засвідчив власним підписом заяву про державну реєстрацію створення TOB «Анісам», протокол установчих зборів товариства і опис документів, що містили завідомо неправдиві відомості, хоча насправді рішень про намір створити і зареєструвати юридичну особу не приймав та не мав наміру здійснювати таку діяльність від імені TOB «Анісам» в особі засновника.
Таким чином, у зазначений вище період грудня 2016 року, ОСОБА_8 виступив директором та засновником TOB «Анісам», державну реєстрацію цього підприємства проведено 28 квітня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за адресою: вул. Щусєва, 36/2, м. Київ, на підставі наданих ОСОБА_8 документів, за грошову винагороду. Після чого ОСОБА_8 , отримавши фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю TOB «Анісам», не мав наміру його використовувати, при цьому усвідомлюючи відсутність фінансових ресурсів, навиків і досвіду для виконання таких обов`язків, надалі цих обов`язків не виконував, статутний капітал указаного товариства не формував, фінансово-господарською та поточною діяльністю товариства не займався.
Зазначеними умисними діями, що виразились у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК.
Відповідно до угоди про визнання винуватості від 27 вересня 2018 року, укладеної, з одного боку, прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12018100000000951 від 27 вересня 2018 року, та, з іншого боку, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 , який повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК.
Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 19 квітня 2021 року задовольнив заяву захисника ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року, зазначений вирок скасував та відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості від 27 вересня 2018 року, а кримінальне провадження № 12018100000000951 за обвинуваченням ОСОБА_8 повернув прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу представника компанії «Вангард Кепітал Партнерз ЛТД» (далі – Компанія) – адвоката ОСОБА_11 , скасував ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року та відмовив у задоволенні заяви захисника ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначаєпро те, що апеляційна скарга представника Компанії – адвоката ОСОБА_11 подана з порушенням вимог КПК, оскільки Компанія не була залучена в кримінальному провадженні № 12018100000000951 як потерпіла сторона, обставини кримінального провадження не містять відомостей про спричинення діями ОСОБА_8 , у розумінні положень ст. 55 КПК, будь-якої майнової чи іншої шкоди Компанії, та не було надано апеляційному суду будь-яких даних про те, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення в цьому провадженні стосується інтересів цієї Компанії. Враховуючи вимоги ст. 393 КПК, на думку захисника ОСОБА_6 , Компанія не є тією особою, яка мала право подати апеляційну скаргу.
Стверджує, що доводи апеляційної скарги представника Компанії – ОСОБА_11 про те, що вчинені ОСОБА_8 дії були спрямовані на заволодіння земельною ділянкою, виходять за межі пред`явленого обвинувачення в цьому провадженні та не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, оскільки відсутні підстави вважати, що саме право володіння земельною ділянкою Компанією, могло вплинути на законність постановлених у провадженні рішень.
Посилається на те, що надана представником Компанії – ОСОБА_7 у суді апеляційної інстанції копія заяви про залучення Компанії до кримінального провадження № 12018100000000951 як потерпілого не є підтвердженням того, що Компанія дійсно набула такого статусу в цьому кримінальному провадженні, оскільки заява не містить належних відміток та відомостей про її отримання органом досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що долучені представником ОСОБА_7 у ході апеляційного розгляду провадження документи на підтвердження доводів апеляційної скарги не засвідчені належним чином та доказів на підтвердження джерел отримання таких документів не надано, адже ці документи, на його думку, стосуються кримінального провадження № 122017100060003675 від 26 липня 2017 року. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дав оцінки невідповідності зазначених документів вимогам чинного законодавства і не мав підстав долучати їх до провадження і враховувати доводи апеляційної скарги, що ґрунтувалися на наданих документах.
Водночас захисник ОСОБА_6 у скарзі зазначає про обґрунтовані сумніви у фактичній наявності повноважень у ОСОБА_7 як представника Компанії на підставі наданої ним копії ордера від 09 липня 2021 року, виданого в зв`язку з укладенням договору від 22 березня 2021 року про право представництва інтересів Компанії в судових інстанціях, оскільки, на його переконання, ОСОБА_7 не є автором апеляційної скарги та не подавав її до апеляційного суду в установленому законом порядку, адвокатську діяльність він здійснює індивідуально, а не у складі адвокатського бюро представника ОСОБА_11 , з яким Компанія уклала договір правової допомоги від 04 січня 2019 року, що повинен був перевірити апеляційний суд, адже Компанія є підприємством з іноземною реєстрацією і не має представництва на території України. Таким чином, ОСОБА_7 не є уповноваженою особою і документи на підтвердження доводів апеляційної скарги представника Компанії подав з порушенням порядку їх подачі.
У запереченні на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 представник Компанії – адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вважає ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою, а зазначену касаційну скаргу безпідставною.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати.
Представник ОСОБА_7 у судовому засіданні просив ухвалу апеляційного суду залишити без змін , а касаційну скаргу – без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено, зміст судового рішення суду першої інстанції; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і також положення закону, яким він керувався. При скасуван