ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня2022 року
м. Київ
справа № 761/22494/21
провадження № 51-5235км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , подану в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 24 червня 2021 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні від 26 листопада 2018 року № 42018100000001126.
Суддя Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року повернув апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , подану в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на зазначену ухвалу слідчого судді на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), оскільки скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження й особа, яка її подала, не порушувала питання про поновлення цього строку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу судді Київського апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням положень кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді. Вважає висновки суду про те, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку апеляційного оскарження, необґрунтованими. Зазначає, що ухвала слідчого судді була постановлена без його виклику, а отже, строк на апеляційне оскарження цієї ухвали має обчислюватись із моменту отримання її копії. Враховуючи дату отримання вказаної ухвали, касатор, на його думку, звернувся з відповідною скаргою до суду апеляційної інстанції у встановлений кримінальним процесуальним законом строк.
Мотиви Суду
Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеного в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
За приписами ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція), яка на підставі положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення Європейського суду з прав людини від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).
Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК (провадження в суді апеляційної інстанції), бо передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію.
За приписами ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Однак суддя апеляційного суду в повній мірі вказаних вимог не дотримався.
Згідно з ч. 2 ст. 113 КПК будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправд