Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 756/15377/20
провадження № 61-960св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року
у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання довіреності недійсною.
Позов обґрунтовано тим, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, а в провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , адвокатського бюро «Герасько і партнери» та адвокатського об`єднання «Максимальний захист» про визнання договорів про надання правової допомоги недійсними.
Вказував на те, що на час подання позовної заяви ОСОБА_2 у судах представляє ОСОБА_4 на підставі довіреності від 20 серпня 2019 року, посвідченої другим секретарем з консульських питань Посольства України в Королівстві Бельгія Бодровою О. Ю. та зареєстрованої в реєстрі за
№ 570/842. Довіреність видана на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Зауважував, що ОСОБА_4 є адвокатом згідно свідоцтва № 5485, виданого Радою адвокатів Донецької області 24 квітня 2019 року та здійснює адвокатську діяльність в адвокатському об`єднанні «Максимальний захист» та є одним з його засновників, а тому вважає, що
у довіреності на його ім`я мало бути зазначено, що він адвокат та його членство в адвокатському об`єднанні «Максимальний захист».
Посилався на те, що ОСОБА_3 є керівником адвокатського об`єднання «Максимальний захист» та раніше був його засновником. Згідно рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області
від 24 жовтня 2018 року його право на зайняття адвокатською діяльністю було припинено.
Позивач вказував, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається.
Вважає, що довіреність суперечить пункту 3.5.3. Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, а також положенням статей 1, 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Зазначав, що видана довіреність впливає на його права та законні інтереси, оскільки представники за вказаною довіреністю беруть участь у справах проти нього, а представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на підставі оскаржуваної довіреності бере участь у судових засіданнях та подає процесуальні документи.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсною довіреність ОСОБА_2 , посвідчену 20 серпня 2019 року другим секретарем з консульських питань Посольства України в Королівстві Бельгія Бодровою О. Ю., зареєстровану в реєстрі за № 570/842.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 травня
2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання довіреності недійсною, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вчинення учасниками правочину процесуальних дій щодо ОСОБА_1 після посвідчення довіреності не свідчить про те, що при посвідченні оспорюваного правочину були порушені права та/або охоронювані законом інтереси позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
13 січня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року (надійшла до суду 17 січня
2022 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Заявник зазначає, що порушення норм процесуального права полягає
в тому, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16 (провадження № 11-185апп19).
Також заявник вказував, що суд апеляційної інстанції провів розгляд справи за його відсутності та необґрунтовано відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
08 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Опалюка С. В.
У відзиві представник зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими. Зазначає, що ОСОБА_1 не
є стороною даної довіреності, а тому його права та інтереси не були порушені при підписанні даної довіреності.
Також представник зазначає, що з ініціативи ОСОБА_1 неодноразово відкладався розгляд справи у суді апеляційної інстанції, що призводило до затягування розгляду справи.
Враховуючи викладене, представник ОСОБА_2 - адвокат Опалюк С. В. просив суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,
а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
19 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Оболонського районного суду м. Києва.
01 лютого 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 лютого 2019 року між адвокатським об`єднанням «Максимальний захист», в особі адвоката Мамчика Д. О. та ОСОБА_2 був укладений договір № 1502/19 про надання правової допомоги (civil mam).
29 серпня 2019 року другим секретарем з консульських питань Посольства України в Королівстві Бельгія Бодровою О.Ю. була посвідчена довіреність за № 570/842 від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до змісту довіреності Меєр Г. Ш. уповноважила Гераська М. Г. та Опалюка С. В. (кожний з представників має право діяти окремо і незалежно один від одного) представляти її інтереси в будь-яких підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності та галузевої приналежності, в усіх органах державної влади, в тому числі
в департаментах Державної виконавчої служби, в судових органах,
в правоохоронних органах, в канцеляріях судів, в Національному антикорупційному бюро України (НАБУ), Державному бюро розслідувань,
з усіх питань, пов`язаних із захистом її законних прав та інтересів, вести її справи в судових органах всіх інстанцій (включаючи апеляційні та касаційні) всіх видів юрисдикції з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, в тому числі з правом подання та підписання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги, укладення мирової угоди, визнання позову, зміни предмету позову, оскарження рішень суду, правоохоронних органів, прокуратури та інших органів державної влади, а також підприємств та установ усіх форм власності, подачі виконавчого листа до стягнення, сплати судового збору та його отримання в разі повернення, без права отримання присудженого майна та грошей; діяти від її імені в органах виконавчої служби, в тому числі перед приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження (стягувача чи боржника), з усіма правами, які надані законом сторонам
у справі, отримувати виконавчі документи і подавати їх до виконання.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -
в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.