Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 235/4767/20
провадження № 61-5237св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Хмельової С. М., та постанову Донецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Азевича В. Б., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про анулювання/розірвання договору дарування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він, піклуючись про матеріальний стан своєї родини, в умовах критичного дефіциту часу та постійного ризику під час служби в зоні бойових дій, в кінці липня - на початку серпня 2017 року з усного дозволу командира приїхав до м. Покровськ та оформив довіреності на своїх рідних з метою подальшого оформлення ними договору дарування від його імені.
Під час оформлення та підписання договору дарування від 29 серпня 2017 року НМІ № 258867 він не був присутнім, оскільки проходив службу в зоні бойових дій.
Вказував на те, що йому повідомлено, що укладення договору дарування буде формальним і він зможе за бажанням проживати у квартирі, яку передає у дар, але в договорі про це не зазначено.
У 2018 році в період з 25 січня 2018 року по 19 лютого 2019 року він проходив лікування та реабілітацію через травми, отримані на фронті, а тому не мав можливості своєчасно захистити свої права.
Зазначав, що в результаті дій ОСОБА_2 , направлених на введення його в оману з корисливих мотивів, тобто шахрайства (стаття 190 КК України), існує реальна загроза того, що він може залишитися без житла.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив анулювати/розірвати договір дарування від 29 серпня 2017 року НМІ № 258867, оскільки він укладений в результаті шахрайства (стаття 190 КК України).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про анулювання договору дарування, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установивши, що оспорюваний договір дарування за формою та змістом відповідає вимогам щодо таких правочинів, його укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом, який встановив особи, перевірив їх дієздатність і наявність волевиявлення, зокрема ОСОБА_1 як дарувальника, а позивач підстав його недійсності не довів, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не врахували, що він у зв`язку з хворобою та з приводу її ускладнень систематично, планово або ж терміново проходить лікування в умовах стаціонару, профілактичні курси та реабілітацію; рекомендації по реабілітації - нагляд за місцем мешкання, охоронний режим. Отже він мав проблеми із здоров`ям, у тому числі і психологічного напрямку. Зазначені обставини та непослідовність його дій повинні були визвати в суддів сумніви в його здоровому глузді, а підтвердити або спростувати ці сумніви можливо лише шляхом проведення психіатричної експертизи в рамках цієї справи.
Зазначав, що неправильне сприйняття ним фактичних обставин оспорюваного правочину безпосередньо вплинуло на його волевиявлення під час надання усної згоди відповідачу на оформлення нотаріальної довіреності Біров О. Ю. бути його довіреною особою під час укладання договору дарування замість заповіту або договору довічного утримання.
Тобто, в силу обставин, обумовлених насамперед його участю в бойових діях, де людське життя та здоров`я нічого не варте, він помилився у правовій природі цього правочину, адже договір дарування був для нього вкрай невигідним правочином, не відповідав його внутрішній волі та життєвим обставинам, а також створював реалії поповнити ряди безхатченків.
Також вказував на те, що він не був присутній під час посвідчення приватним нотаріусом довіреності Біров О. Ю., що підтверджується довідкою від 14 березня 2018 року, виданою в.о. командира в/ч А 1556, згідно з якою він у період з 12 червня 2017 року по 05 грудня 2017 року брав участь в антитерористичній операції в районах її проведення, а тому не мав фізичної можливості бути присутнім під час посвідчення нотаріусом від його імені довіреності.
Підставами касаційного оскарження рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 750/5620/17 (провадження № 61-3922св18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/388/15-ц (провадження № 61-7898св18); суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з нотаріально посвідченою довіреністю від 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 уповноважив Біров О. Ю. бути його представником з питання вчинення від його імені правочину пов`язаного з даруванням ОСОБА_2 належної йому на праві приватної власності частки квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,07 га, цільове призначення якої - для індивідуального садівництва, що розташована у м. Дубляни Жовківського району Львівської області.
Довіреність видана без права передоручення і дійсна протягом трьох років, тобто до 01 серпня 2020 року.
Вказана довіреність має застереження про те, що зміст статей 239, 240, 244, 245, 247-250 ЦК України роз`яснено ОСОБА_1 нотаріусом. У довіреності зазначено, що своїм підписом під текстом цієї довіреності ОСОБА_1 стверджує той факт, що зміст документа та його правові наслідки йому зрозумілі, правочин повністю відповідає його волевиявленню, текст довіреності ним уважно прочитаний, жодних технічних, логічних помилок не виявлено. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Донецької області.
Згідно з договором дарування квартири від 25 серпня 2017 року, який укладений між дарувальниками: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , від імені яких діяла Біров О. Ю. на підставі довіреності, посвідченої 02 серпня 2017 року приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Донецької області Дух І. О. за реєстровим № 1954, та на підставі довіреності, посвідченої 01 серпня 2017 року приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Донецької області Дух І. О. за реєстровим № 1944, з однієї сторони та обдарованою: ОСОБА_2 , дарувальники в особі представника безоплатно передали, а обдарована прийняла у власність як дарунок квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2 договору дарування квартира, що відчужується за цим договором, належить дарувальникам: ОСОБА_4 - 2/3 частки, ОСОБА_1 - 1/3 частка.
Пунктом 6 договору дарування передбачено, що дарувальники в особі представника довели до відома обдарованої, а обдарована взяла до уваги, що у квартирі зареєстрована дарувальниця - ОСОБА_4 .
У пункті 13 договору дарування зазначено, що сторони свідчать, що укладання цього договору не пов`язане із виконанням обдарованою будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальників зараз та в майбутньому.
Договір не містить застережень щодо гарантування проживання в даній квартирі дарувальників.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 25 листопада 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5
07 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області з заявою, в якій зазначив про те, що під час оформлення договору дарування присутнім не був, вважав, що підписання договору лише формальність і він зможе за бажанням проживати у квартирі, а також про те, що його колишня дружина без його письмової згоди переоформила автомобіль на третіх осіб, та просив опитати ОСОБА_5 , Біров О. Ю. , накласти арешт на автомобіль, і, у разі виявлення порушення законодавства, вжити всіх необхідних заходів для запобігання злочинам, передбаченим статтями 190, 356 КК України
Згідно з відповіддю Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області від 30 березня 2020 року в ході проведення перевірки заяви ОСОБА_1 не встановлено ознак скоєння кримінального чи адміністративного правопорушень.
Відповідно до довідки від 30 січня 2015 року, наданої командиром полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУМВС України в Дніпропетровській області, 15 січня 2015 року під час бойових дій у н.п. Пескі Донецької області та під час щільного мінометного обстрілу терористичними угрупуваннями позицій полку «Дніпро-1», внаслідок дії вибухової хвилі ОСОБА_1 отримав контузію.
У період з 2015 року по 2019 рік ОСОБА_1 періодично перебував на стаціонарному лікуванні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.