Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 538/14/21
провадження № 61-20861св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області від імені якої в інтересах держави позов подав перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
у справі за позовом Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , набувши за договором купівлі-продажу від 23 червня 2018 року право власності на об`єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності площею 3,8157 га на АДРЕСА_1 належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку, в період з 23 червня 2018 року по 01 серпня 2019 року не вносив плату за користування нею, внаслідок чого зберіг в себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.
Прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 680 710,02 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 серпня 2021 року замінено у вказаній справі Лубенську місцеву прокуратуру Полтавської області її правонаступником - на Миргородську окружну прокуратуру Полтавської області.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 вересня 2021 року у складі судді Цімботи Л. Г. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що суду не надано доказів проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості відповідача, що позбавляє можливості здійснити перевірку розрахунку розміру орендної плати.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року апеляційну скаргу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області задоволено.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 вересня 2021 року скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області 680 710,02 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у сумі 25 526,63 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вказівка в рішенні суду першої інстанції про непроведення нормативної грошової оцінки землі суперечить чинному рішенню Заводської міської ради та наданим Заводською міською радою розрахункам, які ґрунтувались на величині нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Лохвицького районного суду Полтавської області.
31 січня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції у матеріалах справи була відсутня нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки. Розрахунок орендної плати за період з 23 червня 2018 року по 01 серпня 2019 року позивач зробив не на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а за відсутності будь-яких належних доказів, тобто самостійно визначив нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв докази про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Прокурором не доведено належними та допустимими доказами нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів Заводською міською радою Лохвицького району Полтавської області самостійно.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2022 року Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який укладений 23 червня 2018 року з ОСОБА_4 , належить цілісний майновий комплекс, який знаходиться на земельній ділянці площею 3,8157 га з кадастровим номером 5322610600:51:007:0047 на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 115, 116).
Суб`єктом права комунальної власності на землю є Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області. Між відповідачем ОСОБА_1 та Заводською міською радою Лохвицького району Полтавської області не укладалися договори оренди земельної ділянки, орендну плату за її використання відповідач не сплачував.
Листом від 21 серпня 2019 року № 02-23/818 Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області повідомила органи прокуратури про те, що ОСОБА_1 має заборгованість перед міською радою за користування земельною ділянкою з 23 червня 2018 року по 31 грудня 2018 року (ставка орендної плати 12 % згідно рішення від 14 червня 2017 року № 10) - 436 769,57 грн, за період 01 січня 2019 року по 01 серпня 2019 рік (ставка орендної плати 6 % згідно рішення від 12 червня 2018 року № 14) - 243 940,45 грн.
В матеріалах справи наявні рішення Заводської міської ради від 14 червня 2017 року № 10 та від 12 червня 2018 року № 14 «Про затвердження ставок земельного податку та ставок орендної плати у відсотках до нормативної грошової оцінки земель м. Заводське та с. Вишневе» та розрахунки розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 23 червня 2018 року - 31 грудня 2018 року та на 01 січня 2019 року - 01 серпня 2019 року. З вказаних розрахунків відомо, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 969 727,09 грн (т. 1 а. с. 122-127).
Рішенням Заводської міської ради від 16 жовтня 2019 року № 9 затверджені розрахунки неотриманого доходу за користування земельною ділянкою площею 3,8157 га в АДРЕСА_1 кадастровий номер 5322610600:51:007:0047, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в сумі 680 710,02 грн (т. 1 а. с. 138).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо наявності прокурором підстав для представництва інтересів держави