Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 570/151/13-ц
провадження № 61-19591св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.
Позов мотивований тим, що 05 травня 2007 року позивач уклала з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області площею 0,0991 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, згідно умов якого вищевказане нерухоме майно перейшло у її власність.
Позивач вказувала, що здійснити реєстрацію свого права власності на цю земельну ділянку у відповідних державних органах вона не може, так як договір купівлі-продажу не був укладений відповідно до статті 657 ЦК України у письмовій формі та нотаріально не посвідчений з вини відповідача.
Позивач просила суд:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області, площею 0,0991 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та визнати за нею право власності на неї.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0991 га, кадастровий номер 5624685900:02:005:0460, розташованої у с. Колоденка Рівненського району Рівненської області, укладений 05 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0991 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624685900:02:005:0460 в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області.
Скасовано державний акт на право власності на цю земельну ділянку серії ЯД № 267980, виданий 02 квітня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 .
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що істотні умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області, виконані повністю, а тому цей договір є дійсним.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 березня 2021 року заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 березня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року постанову Рівненського апеляційного суду від 04 березня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою для скасування Верховним Судом постанови апеляційного суду стало те, що останній переглянув рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку без належного повідомлення позивача ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні на 04 березня 2021 року.
Постановою Волинського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 задоволено.
Заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 березня 2013 року скасовано і ухвалено нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявні в матеріалах справи докази не свідчать про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України. Враховуючи ту обставину, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05 травня 2007 року в силу статті 657 ЦК України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Рівненського районного суду Рівненської області.
13 січня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 353/103/17 та від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц.
В касаційній скарзі зазначається, що висновки суду апеляційної інстанції про порушення прав ОСОБА_3 ґрунтуються на припущені. ОСОБА_3 не надала до суду належних доказів порушення її прав як землекористувача.
Доводи інших учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_3 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 10 лютого 2005 року відповідач ОСОБА_2 видала нотаріально посвідчену довіреність ВВІ № 943797, якою уповноважила позивача ОСОБА_1 здійснювати представництво її інтересів в державних органах з питань отримання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 5).
05 травня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яку ОСОБА_1 оплатила відповідачу ОСОБА_2 3 000,00 дол. США готівковим шляхом за погодженням сторін у присутності свідків, про що остання видала письмову розписку (т. 1 а. с. 3).
Відповідач, отримавши грошові кошти, відразу передала земельну ділянку у користування позивача. Позивач також отримала усі документи на земельну ділянку, а саме технічну документацію та державний акт, про що свідчать її підписи як довіреної особи ОСОБА_2 у вказаних документах.
Право власності відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0991 га, кадастровий номер 5624685900:02:005:0460 в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі рішення Корнинської сільської ради від 18 грудня 2006 року № 122 (т. 1 а. с. 4).
Відповідно до плану меж земельної ділянки 5624685900:02:005:0460 по межі В до Г вона межує з межами земельної ділянки ОСОБА_3 .
Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0958 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5624685900:02:005:1126 в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі рішення Корнинської сільської ради від 05 грудня 2011 року № 410 (т. 1 а. с. 40, 41).
Однак, право власності на цю земельну ділянку у неї виникло набагато раніше ніж у ОСОБА_4 на сусідню земельну ділянку, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 26 грудня 2005 року (т. 1 а. с. 43).
Як відомо з відповіді інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_5 від 03 листопада 2020 року, частину належної ОСОБА_3 на праві власності земельної ділянки, кадастровий номер 56246859000:02:005:1126, було включено до складу земельної ділянки, кадастровий номер 5624685900:02:005:0460 в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 .
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ту обставину, що при формуванні земельної ділянки ОСОБА_4 у 2006 році, частина земельної ділянки ОСОБА_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства вилучалась у неї та передавалась ОСОБА_4 .
Також установлено, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки нотаріально не посвідчений через ухилення з боку продавця, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з відповідним позовом та просила визнати цей договір дійсним у судовому порядку.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.