Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 202/6271/18
провадження № 61-13549св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
треті особи: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування спадкового майна.
Обґрунтовуючи позов, зазначала, що 25 січня 2017 року ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Черненко І. М. (далі - державний нотаріус) та зареєстрований в реєстрі за номером 2-27, яким на випадок своєї смерті заповів їй належну йому квартиру АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2001 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
Протягом встановленого законом строку із заявами про прийняття спадщини
до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори звернулись вона
та дочка спадкодавця, ОСОБА_6 , як спадкоємець за законом.
Постановою державного нотаріуса від 06 жовтня 2017 року їй відмовлено
у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру
АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю у спадкоємця оригіналу правовстановлюючого документа.
Згодом вона довідалась, що на підставі підробленого договору купівлі-продажу вказаної квартири, датованого 20 лютого 2003 року, ця квартира була декілька разів відчужена, зокрема:
24 червня 2017 року ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О.
04 серпня 2017 року ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу спірної квартири
з ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О. О.
25 березня 2019 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О. та зареєстрований у реєстрі
за номером 752.
Позивач зазначала, що про всі ці правочини ОСОБА_7 не знав, весь час
до смерті проживав у спірній квартирі, за договором купівлі-продажу квартиру
не відчужував, ніхто інший у квартирі не проживав та не заявляв про наявність права власності на квартиру.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2018 року у справі № 202/6813/17 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20 лютого 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом
Гуніним В. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 939, бланк ВАЕ № 295130, нібито укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 .
Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, остаточно просила суд:
1) визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) витребувати цю квартиру від ОСОБА_2 на свою користь з виселенням
із неї ОСОБА_2 та будь-яких членів її сім`ї, права користування квартирою яких є похідними від права власності на зазначену квартиру;
3) скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру:
3.1) за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 березня
2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О. та зареєстрованого в реєстрі
за номером 752;
3.2) за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня
2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О. О. та зареєстрованого в реєстрі
за номером 800;
3.3) за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 24 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О., зареєстрованого в реєстрі за номером 588;
3.4) за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого
2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніним В. В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 939.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 10 березня 2020 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 в порядку спадкуванням за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори 25 січня 2017 року, після ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 з виселенням із цієї квартири
ОСОБА_2 та будь-яких членів її сім`ї, права користування квартирою яких
є похідними від права власності на квартиру.
Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 за такими особами:
1) за ОСОБА_2 , якій квартира належала на підставі договору купівлі-продажу від 25 березня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О.
та зареєстрованого в реєстрі за номером 752;
2) за ОСОБА_3 , якому квартира належала на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О. О.
та зареєстрованого в реєстрі за номером 800;
3) за ОСОБА_4 , якій квартира належала на підставі договору купівлі-продажу
від 24 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. та зареєстрованого
в реєстрі за номером 588;
4) за ОСОБА_5 , якій квартира належала на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніним В. В.
та зареєстрованого в реєстрі за № 939.
Стягнено солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
на користь держави судовий збір у розмірі 7 931,60 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня
2021 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Шоста дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю. О., ОСОБА_6 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування спадкового майна.
Встановивши, що заочним рішенням Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 08 серпня 2018 року у справі № 202/6813/17 було визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений
20 лютого 2003 року приватним нотаріусом Гуніним В. В. та зареєстрований
в реєстрі за номером 939, бланк ВАЕ № 295130, сторонами якого були вказані ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , керуючись пунктом третім частини першої статті 388, статтями 1216, 1218, частиною п`ятою статті 1268 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на спірну квартиру
та витребування цієї квартири на користь позивача від останнього набувача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2021 року скасовано заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 10 березня 2020 року і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 11 897,40 грн.
Встановивши, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2018 року та додаткове рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 27 грудня 2018 року у справі № 202/6813/17 скасовано, у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу
від 20 лютого 2003 року, укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , та про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування
за заповітом відмовлено (підставою скасування стало те, що суд першої інстанції не визначив належним чином коло відповідачів), апеляційний суд дійшов висновку, що немає правових підстав для витребування відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у ОСОБА_2 спірної квартири на користь позивача. Також апеляційний суд вважав, що з цих підстав
не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги, оскільки вони є похідними.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 червня 2021 року і залишити в силі заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 червня
2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у позові, не взявши до уваги те, що договір від 20 лютого 2003 року, на підставі якого було вперше відчужено вказану квартиру, є нікчемним, адже достовірно встановлено, що він у законний спосіб не укладався і не посвідчувався, а тому немає принципового значення,
чи визнавався цей договір нікчемним у попередньому судовому рішенні. Апеляційний суд сам повинен був дати оцінку договору від 20 лютого 2003 року, врахувавши, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину,
не є способом захисту прав.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат
Ковріга О. І., вказує на безпідставність доводів касаційної скарги, зокрема посилання на застосування апеляційним судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі
№ 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Висновки апеляційного суду вважає правильними, а оскаржувану постанову - законною й обґрунтованою та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.