Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 753/7766/20
провадження № 61-6601св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, внесення відомостей про заохочення до трудової книжки.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати її звільнення незаконним та поновити на роботі, стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 18 квітня 2020 року по день ухвалення рішення суду та 20 000,00 грн в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду, зобов`язати відповідача внести відомості до трудової книжки позивача про заохочення, а саме нагородження грамотою за сумлінну плідну працю, високу професійну майстерність та з нагоди професійного свята - Дня залізничника.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 07 серпня 2017 року № 182/ос позивач була прийнята на роботу до структурного підрозділу «Керівництво» на посаду «в.о. заступника голови правління». Наказом Міністерства інфраструктури України від 26 березня 2018 року було затверджено склад виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», до якого на посаду директора фінансового було призначено позивача.
17 квітня 2020 року позивач звільнена з посади директора фінансового наказом від 31 березня 2020 року № 85/ос за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
На думку позивача звільнення було незаконним, оскільки звільнивши члена виконавчого органу, якого було призначено акціонером (Міністерством інфраструктури України), виконуючий обов`язки голови правління вийшов за межі своїх повноважень. Рішення про припинення трудового договору з позивачем могло бути прийнято лише наглядовою радою. Позивач була вимушена написати заяву про звільнення у зв`язку з тим, що впродовж тривалого часу з моменту призначення ОСОБА_2 на посаду виконуючого обов`язки голови правління відносно неї чинився тиск. Так, функціональні обов`язки позивача були значним чином скорочено, з її підпорядкування було виведено ряд підрозділів та виключено позивача з ряду комітетів, проведено ревізію робочого місця, переміщено її до іншого кабінету разом з іншими працівниками. Незаконне звільнення спричинило позивачу моральні страждання, втрату нею нормальних життєвих зв`язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 31 жовтня 2019 року до позивача було застосовано заохочення у виді нагородження грамотою за сумлінну плідну працю, високу професійну майстерність та з нагоди професійного свята - Дня залізничника, однак, про це заохочення не було внесено запис до трудової книжки.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано наказ № 85/ос ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 17 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора фінансового на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України незаконним.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора фінансового ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з 18 квітня 2020 року.
Стягнено з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_1 418 700,58 грн в рахунок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 квітня 2020 року по 02 жовтня 2020 року з відрахуванням всіх податків і зборів згідно діючого законодавства.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячної заробітної плати 74 514,48 грн з відрахуванням всіх податків і зборів згідно діючого законодавства допущено до негайного виконання.
Стягнено з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Зобов`язано ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» внести відомості до трудової книжки ОСОБА_1 про заохочення, а саме нагородження грамотою за сумлінну плідну працю, високу професійну майстерність та з нагоди професійного свята - Дня залізничника.
Стягнено з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь держави 7 550,21 грн судового збору.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення ОСОБА_1 при звільненні за угодою сторін не було вільним, що підтверджується як показаннями свідків, так і вчиненням відповідачем відносно позивача у сукупності інших дій протягом одного проміжку часу, а саме зменшення її функціональних обов`язків, проведення огляду кабінета позивача під час її перебування на лікарняному, виключення позивача зі складу комітетів товариства.
Оскільки відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, суд прийшов до висновку, що відповідач не мав права звільняти позивача з цієї підстави, а тому наказ про звільнення позивача з посади фінансового директора на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України є незаконним, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі з 18 квітня 2020 року.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи те, що відомості про нагородження позивача грамотою не були внесені до трудової книжки ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що вищевказані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року стягнено з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн в рахунок стягнення професійної правничої допомоги, в задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року не вирішено питання розподілу судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зважаючи на складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), виходячи з критеріїв співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви позивача, в якій вона просила стягнути 46 827,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалив додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року в частині визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення судового збору скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року в частині зобов`язання внести відомості про заохочення до трудової книжки залишено без змін.
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року скасовано.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» судовий збір у розмірі 7 616,70 грн.
Стягнено з держави на користь ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» судовий збір у розмірі 1 261,20 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільнення позивача з роботи відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, що тягне за собою відсутність підстав для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У суді апеляційної інстанції відповідач визнав, що відомості про заохочення помилково не були внесені до трудової книжки позивача, заперечень з цього приводу у відповідача немає.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін, оскільки в даному випадку фактично відсутній спір.
Матеріали справи не містять доказів, що діями відповідача, які полягали в невнесенні до трудової книжки позивача відомостей про заохочення, ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода.
Висновки суду першої інстанції в частині стягнення додатковим рішенням з відповідача 10 000,00 грн витрат на правову допомогу не ґрунтуються на наявних у справі доказах, зроблені з порушенням норм процесуального права, що є підставою до скасування додаткового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі, додаткове рішення суду першої інстанції змінити, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Дарницького районного суду міста Києва.
25 травня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06 червня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Сердюк В. В., Стрільчук В. А.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 755/14620/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 127/21552/17, від 01 квітня 2020 року в справі № 757/43285/16-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 127/8360/19 та інших, та на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції не повно з`ясував обставини справи та дослідив докази.
Заявник зазначає, що у позивача було відсутнє вільне волевиявлення при звільненні за угодою сторін, оскільки на неї чинився тиск.
Заявник вказує, що суд першої інстанції не обґрунтував зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 07 серпня 2017 року № 182/ос ОСОБА_1 прийнята на роботу до структурного підрозділу «Керівництво» на посаду «в. о. заступника голови правління» з присвоєнням табельного номера 34142 (т. 1 а. с.15).
16 січня 2018 року наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» № 24/ос ОСОБА_1 переведена на посаду директора фінансового (т. 1 а. с. 18).
Наказом Міністерства інфраструктури України від 26 березня 2018 року № 135 затверджено склад виконавчого органу (правління) ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», до якого увійшла директор фінансовий ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 16).
Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 02 квітня 2018 року № 110 фінансового директора ОСОБА_1 включено до складу комітету з реалізації тарифної політики (т. 2 а. с. 21 зворот, 22).
Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 31 жовтня 2019 року № 14 за сумлінну плідну працю, високу професійну майстерність та з нагоди професійного свята - Дня залізничника ОСОБА_1 нагороджено грамотою (т. 1 а. с. 19).
Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 13 грудня 2019 року № 472 фінансового директора ОСОБА_1 включено до складу комісії з розгляду штатних розписів (т. 2 а. с. 17).
09 січня 2020 року наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» № 06 створено комісію для огляду кабінета № 205 (б) директора фінансового ОСОБА_1, яка перебуває на лікарняному (т. 2 а. с. 18 зворот).
14 січня 2020 року наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» № 15 затверджено оновлений склад комітету з конкурсних торгів ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», до якого ОСОБА_1 не було включено (т. 2 а. с. 19 зворот).
20 січня 2020 року наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» № 28 затверджено оновлений склад комісії з розгляду штатних розписів, до якого не включено ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 21).
22 січня 2020 року наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» № 38 затверджено оновлений склад комісії з реалізації тарифної політики, до якого не включено ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 22 зворот).
Відповідно до наказу ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 24 лютого 2020 року № 95 про розподіл функціональних обов`язків керівництва директор фінансовий ОСОБА_1 безпосередньо забезпечує та несе персональну відповідальність за проведення моніторингу цінових пропозицій на ринку транспортних перевезень (т. 1 а. с. 112-117).
31 березня 2020 року фінансовий директор ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з займаної посади за згодою сторін 17 квітня 2020 року (т. 1 а. с. 90).
Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 31 березня 2020 року № 85/ос ОСОБА_1 звільнено з посади директора фінансового з 17 квітня 2020 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (т. 1 а. с. 17).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - зміні,а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - частковому скасуванню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.