Постанова
Іменем України
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 755/2587/17
провадження № 61-14362 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 , належала на праві особистої приватної власності його сестрі - ОСОБА_3 .
За згодою власника квартири, відповідач вселився та проживав в цій квартирі без реєстрації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилась спадщина на вказану квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померлої - ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харченко Л. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї дочки, однак ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, а він є її єдиним спадкоємцем.
28 січня 2016 року він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харченко Л. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері - ОСОБА_4 .
Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину та реалізувати свої права як власника квартири він не має можливості, оскільки відповідач без будь-яких правових підстав користується квартирою, перешкоджає позивачу вселитись до квартири та не передає ключі від вхідних дверей. Протягом тривалого часу звертається з різними позовами до суду, намагаючись у такий спосіб, перешкодити йому отримати свідоцтво про право на спадщину.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд усунути йому перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач у спірній квартирі зареєстрований не був, однак проживав у ній. При цьому позивач і відповідач не перебувають у родинних чи сімейних відносинах, будь-які угоди між ними щодо використання спірної квартири не укладалось.
Відтак, позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень свого права користуватись квартирою, що належить йому на праві спадкування. В даному випадку така міра втручання, як виселення, здійснюється згідно із законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив суд оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 553/1464/19 (провадження № 61-18450св20), що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 755/2587/17 із Дніпровського районного суду м. Києва.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що він тривалий час проживав у спірній квартирі із ОСОБА_3 , є спадкоємцем четвертої черги, а тому має право на користування квартирою. Вказував, що іншого житла для проживання не має.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні. Вказувала, що відповідачу на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_2 , а тому спірна квартира не є його єдиним місцем проживання і його житлові права не порушені.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 , за життя, набула права власності в процесі приватизації на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 1996 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис НОМЕР_1 )
19 грудня 2015 року ОСОБА_1 , спадкоємець першої черги за законом, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харченко Л. В. із заявою про намір прийняти спадкове майно після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 у спірній квартирі зареєстрований не був, однак проживав у ній, що підтверджено довідкою начальника управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України від 28 вересня 2015 року № 589.
28 січня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харченко Л. В. заведена спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері - ОСОБА_4 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року у справі № 755/17743/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харченко Л. В. про визнання правочину щодо прийняття спадщини недійсним, визнання недійсним довіреності відмовлено (а.с. 72-77, т. 1).
Постановою апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на статті 208, 212-215, 218 ЦПК України. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 78-83, т. 1).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі № 755/4495/16-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Л. В., про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року по 15 вересня 2015 року.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : меблі, вартістю 4 600 грн; плиту Gorenje вартістю 3 355 грн; пароварку Clotonic вартістю 364 грн 90 грн; програвач DVD вартістю 999 грн 90 коп.; аерогріль вартістю 394 грн 04 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 84-90, т. 1).
Вказаним судовим рішення встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільне господарство, спільно планували бюджет, придбавали майно за спільні кошти, несли спільні витрати на утримання майна, спільно відпочивали, відвідували разом друзів і родичів в період з травня 1996 року по 15 вересня 2015 року.
Крім того, судом встановлено, що при звернені ОСОБА_2 з вимогою про визнання за ним права власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , вартістю 322 936 грн, позивач зазначав що, він претендує на вказану частину спірної квартири у зв`язку із здійсненням ним поліпшень у квартирі, а саме ремонтів за час спільного проживання з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті своєї дочки - ОСОБА_3 , однак не оформила своїх спадкових прав згідно чинного законодавства.
28 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харченко Л. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якої прийняв спадщину померлої. ОСОБА_4 за життя заповіла усе своє майно своєму сину - ОСОБА_1 відповідно до заповіту від 29 вересня 2015 року, посвідченого секретарем Крехаївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області Романенко Л. М. Будь-яких доказів, які вказували б на те, що ОСОБА_2 приймав участь у придбанні вказаного нерухомого майна не надано.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року у справі № 755/15808/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Л. В., про визнання права власності в порядку спадкування за законом було відкрито провадження та призначено підготовче засідання.