Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 303/3794/20
провадження № 61-3078св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,
відповідачі: квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево, військова частина А1556,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу
м. Мукачево на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Куцкіра Ю. Ю. від 27 січня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю., від 14 лютого 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У липні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево та військової частини А 1556 про зобов`язання вчинити дії, вселення та визнання права власності.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що у 2012 році їм були розподілені квартири, що підтверджується протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України № 207 від 18 грудня 2012 року та списком розподілу постійного житла у новобудові по АДРЕСА_1 . Проте вони не були вселені до зазначених квартир, оскільки будинок не було введено в експлуатацію. Наказом Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 запроваджено експеримент щодо забезпечення військових службовим житлом шляхом його закріплення за конкретними посадами, зазначено, що житло не підлягатиме передачі у комунальну чи приватну власність і при зміні посади його необхідно буде здавати. Разом з тим у пункті 3 цього наказу визначено, що під час проведення експерименту необхідно використовувати житлові приміщення, які не надано військовослужбовцям Збройних Сил України. Отже позивачі вважали, що виділені їм квартири не можуть використовуватись в процесі експерименту. 01 лютого 2019 року начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України затвердив Порядок про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом його закріплення за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, у пункті 3 якого вказано, що до службового (штатно-посадового) житла можуть бути віднесені житлові приміщення, які вже мають статус службових, житлові приміщення в об`єктах нового будівництва, реконструкції, придбані, набуті в порядку, передбаченому законодавством, на які зареєстровано право власності за Міністерства оборони України. Вказували, що на виділені їм квартири право власності за Міністерством оборони України не зареєстровано. На виконання Наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 до начальника гарнізону м. Мукачево надійшло окреме доручення першого заступника Генерального штабу Збройних Сил України про необхідність здійснити організацію розподілу військовою частиною А1556 всіх 40 квартир за адресою: АДРЕСА_2, в тому числі і їхніх квартир. Наказом Міністерства оборони України № 667 від 26 грудня 2019 року закріплено на праві оперативного управління за КЕВ міста Мукачево об`єкт реконструкції казарми військового містечка № 13 по АДРЕСА_2 під 41-квартирний будинок. Наказом Міністерства оборони України № 680 від 29 грудня 2019 року закріплено на праві оперативного управління за військовою частиною А1556 нерухоме майно, визначене в додатку до наказу, серед якого і виділені позивачам квартири. Позивачі стверджували, що з вини відповідачів порушено їхнє право на житло як військовослужбовців, а розподілені їм квартири передані для використання як штатно-посадове житло.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд зобов`язати КЕВ м. Мукачево Збройних Сил України забезпечити їх з сім`ями квартирами шляхом подання до виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області їхніх облікових справ та витяг зі списків надання постійного житла у Збройних Силах України, що затверджений рішенням комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 18 грудня 2012 року № 207; зобов`язати військову частину А1556 надати розподілені їм квартири та вселити їх разом із членами сім`ї до квартир по АДРЕСА_3 ; визнати за ними право власності на розподілені їм квартири.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов`язано КЕВ м. Мукачево забезпечити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з сім`ями квартирами по АДРЕСА_3, а саме:
ОСОБА_4 - квартира АДРЕСА_4, житловою площею 31,60 кв. м;
ОСОБА_1 - квартира АДРЕСА_5, житловою площею
59,27 кв. м;
ОСОБА_3 - квартира АДРЕСА_6, житловою площею 39,30 кв. м;
ОСОБА_2 - квартира АДРЕСА_7, житловою площею 30,62 кв. м;
ОСОБА_5 (вдову покійного ОСОБА_6 ) - квартира АДРЕСА_8, житловою площею 30,42 кв. м,
шляхом зобов`язання КЕВ м. Мукачево подати до виконавчого комітету Мукачівської міської ради:
облікові (квартирні) справи ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 - вдови померлого ОСОБА_6 ;
витяг із списками про надання ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 постійного житла у Збройних Силах України, затверджений рішенням комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України № 207 від 18 грудня 2012 року, та копію протоколу житлової комісії військової частини А1556 про розподіл квартир.
Зобов`язано військову частину А1556 надати розподілені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з сім`ями квартири за адресою: АДРЕСА_3 :
ОСОБА_4 - квартиру АДРЕСА_4, житловою площею
31, 60 кв. м;
ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_5, житловою площею 59, 27 кв. м;
ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_6, житловою площею 39, 30 кв. м;
ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_7, житловою площею 30, 62 кв. м;
ОСОБА_5 (вдові покійного ОСОБА_6 ) - квартиру АДРЕСА_8, житловою площею 30, 42 кв. м, для постійного проживання, які були їм розподілені згідно списку розподілу жилої площі для постійного проживання у АДРЕСА_3, шифр 1/08-1,2 затвердженого рішенням комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України № 207 від 18 грудня 2012 року, шляхом видання про це наказу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що КЕВ м. Мукачево не було дотримано в повному обсязі положення Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380), зокрема в частині подання відповідних документів до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, а тому позовні вимоги в цій частині визнані такими, що підлягають до задоволення. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що суд не може переймати на себе функції інших органів, які здійснюють діяльність у тій чи іншій сфері спірних суспільних правовідносин та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів, оскільки такі дії виходять за межі визначених законом повноважень. Також своїм рішенням суд не може нівелювати окремі процедурні моменти, практична реалізація яких є необхідною для отримання позивачем житла для постійного проживання, які регламентовані окремими нормативно-правовими актами. Суд першої інстанції вказав, що нормами чинного законодавства не передбачено визнання у судовому порядку права власності на об`єкти, які не прийняті в експлуатацію.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, військової частини А1556 та КЕВ м. Мукачево залишено без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визначений розділом VІІ Інструкції № 380 порядок надання житлових приміщень для постійного проживання не було дотримано відповідачами у повному обсязі, зокрема у частині подання відповідних документів до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, отже суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у частині зобов`язання КЕВ м. Мукачево забезпечити позивачів з сім`ями квартирами та зобов`язання військової частини надати позивачам квартири. Разом з тим місцевий суд встановив, що на підставі затвердженого списку про надання постійного житла у Збройних Силах України ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, видано не було. Апеляційний суд вказав, що суд не може переймати на себе функції інших органів та перебирати повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції таких органів, оскільки такі дії виходять за межі визначених законом повноважень. Апеляційний суд зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не встановив.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі КЕВ м. Мукачево просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 січня
2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що діями КЕВ м. Мукачево не було порушено права та обов`язки позивачів, оскільки без погодження з вищим керівництвом КЕВ м. Мукачево не міг самостійно заселити військовослужбовців у квартири. Вказує, що будинок, в якому попередньо були розподілені квартири позивачам, був об`єктом незавершеного будівництва, в якому періодично проводились ремонтні роботи до серпня 2020 року. У подальшому квартири у цьому будинку закріплені на праві оперативного управління як штатно-посадове житло за військовою частиною А1556 Мукачівського гарнізону згідно з керівними документами Міністерства оборони України. Особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає, що протокол № 207 від 18 грудня 2012 року не містить адресного номеру будинку. Стверджує, що до участі у справі не залучено належного відповідача - Міністерство оборони України. Вважає висновок судів попередніх інстанцій про необхідність захисту права позивачів на отримання раніше розподілених квартир на підставі статті 392 ЦК України необґрунтованим.
Судові рішення оскаржуються лише у частині задоволених позовних вимог (про зобов`язання вчинити дії), а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду в іншій частині (про вселення та визнання права власності).
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник позивачів ОСОБА_7 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
До Верховного Суду надійшло клопотання представника позивачів ОСОБА_7 про закриття касаційного провадження з посиланням на пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Підстав для закриття касаційного провадження колегією суддів не встановлено, отже вказане клопотання до задоволення не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачам, як військовослужбовцям, з членами сімей були розподілені квартири згідно з протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України № 207 від 18 грудня 2012 року, в якому зазначено, що рішення комісії є остаточним і обов`язковим для розгляду житловими комісіями військових частин і гарнізонів та списком розподілу постійного житла у новобудові по АДРЕСА_3.
У відповідності до витягів зі списку розподілу постійного житла у новобудові по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вирішено надати квартиру АДРЕСА_5, житловою площею 59,27 кв. м; ОСОБА_4 - квартиру АДРЕСА_4, житловою площею 31,60 кв. м; ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_6, житловою площею 39,30 кв. м; ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_7, житловою площею 30,62 кв. м; ОСОБА_5 (вдова покійного ОСОБА_6 ) квартиру АДРЕСА_8, житловою площею 30,42 кв. м.
У відповідності до акту приймання (передачі) будівель, споруд та території військового містечка № 13 м. Мукачево на виконання наказу Міністра оборони України від 29 грудня 2019 року №667 "Про передачу об`єкта реконструкції казарми військового містечка АДРЕСА_9 під 41-квартирний житловий будинок" комісія прийняла 41-квартирний житловий будинок від військової частини після проведення реконструкції. Комісія запропонувала після проведення приймання (передачі) 41-квартирного житлового будинку згідно з наказом Міністерства оборони України від 29 грудня 2019 року № 680 передати будівлю військовій частині А1556 для використання як штатно-посадового житла.
Наказом Міністерства оборони України № 667 від 26 грудня 2019 року закріплено на праві оперативного управління за КЕВ міста Мукачево об`єкт реконструкції казарми військового містечка № 13 по АДРЕСА_2 під 41-квартирний житловий будинок (шифр 02-04-2013) з інженерними мережами та благоустроєм прибудинкової території
Згідно з витягом з рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 252 від 07 липня 2020 року "Про поштові адреси" присвоєно поштову адресу 41-квартирному житловому будинку військового містечка АДРЕСА_10, розташованому на земельній ділянці, площею 12,1632 га, кадастровий номер 21104000000:01:011:0449, з цільовим призначенням - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, введеному в експлуатацію на підставі сертифіката серія ЗК
№ 162200581937 від 27 лютого 2020 року, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проєктній документації та підтверджує його готовність до експлуатації № ЗК 141193400128, який зареєстрований Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області - власники Держава Україна в особі Міністерства оборони України, Закарпатська обласна державна адміністрація, правокористувач -
КЕВ м. Мукачево - м. Мукачево, вул. Куруців, 21-В.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.